Важкі питання: лікар-католик перед проблемою абортів

«Я віруючий лікар. Знаю, що переривання вагітності – великий гріх, але у нас немає права на відмову з мотивів совісті, доведеться просто залишити професію, а значить, позбавити мою сім’ю засобів до існування. Чи маю я право на такий крок щодо моїх близьких?»

Участь в скоєнні аборту відноситься до тяжкого аморального вчинку і не може бути допустимо ні в якому разі. Чи можна вважати допустимим залишатися в професії і здійснювати аборти, виправдовуючи це боргом по відношенню до своєї сім’ї? Іншими словами, автор цього питання прийняв би радикальне рішення, якби не відповідальність перед близькими, які ризикують опинитися в важких матеріальних умовах. Чи можна, таким чином, здійснювати тяжкий гріх і злочин заради своїх близьких? Все питання зводиться саме до цієї проблеми.

Таке ж питання, власне, піднімається в енцикліці Івана Павла II Veritatis splendor. «Від чого ж залежить моральність вільних дій людини? – так звучить це питання в 74 параграфі енцикліки. – Що є критерієм співвіднесення людських дій з Богом? Чи є ним намір діючого суб’єкта, або обставини – особливо наслідки – його вчинків, або ж сам предмет дії? Ця проблема зазвичай називається проблемою ‘джерела моральності’. Саме навколо неї в останні десятиліття розгорнулися нові (або запозичені з минулого) богословські і культурні напрямки, які потребують ретельного дослідження з боку Учительства Церкви. Деякі етичні теорії, так звані ‘телеологічні’, висувають на перший план відповідність людських дій цілям, до яких прагне діючий суб’єкт, і тих цінностей, яких він хоче досягти в результаті своїх дій. Критерії оцінки моральної справедливості дії формулюються виходячи з підсумків позаморальних або доморальних благ, які стануть наслідком дії, і відповідних їм позаморальних або доморальних цінностей. Існує думка, що конкретна поведінка оцінюється як правильна або неправильна в залежності від того, чи може вона в підсумку поліпшити стан речей для всіх, кого зачіпає: поведінка в такому випадку вважалася б правильною в залежності від ‘максималізаціі’ добра і ‘мінімалізаціі’ зла» .

Папа дає однозначну відповідь на подібні міркування: «Такого роду теорії суперечать вченню Церкви, приписуючи собі здатність виправдовувати, тобто визнавати моральними, свідомі рішення, що призводять до вчинків, несумісних із заповідями Божественного і природного закону».

Таким чином, єдиним моральним рішенням в цьому випадку буде відмова від здійснення абортів. Добре, якщо це можливо зробити, не йдучи з професії, використовуючи існуючі правові інструменти. Якщо ж такої домовленості з керівництвом досягти не вдається, то на перше місце слід поставити вірність Богу, вірність Його закону, вписаному в серці людини, вірність Христу, невіддільну від Хреста, тобто від ситуацій, в яких християнина «розпинають» різними несправедливими ситуаціями.

Що стосується ризику для сім’ї, то лікарю, скоріше, потрібно поставити інше питання: чи маю я право знищувати ненароджених дітей, здійснювати вбивства беззахисних дітей в утробі заради забезпеченості і спокою моєї власної сім’ї?

Comments

0 comments

Про Андрій Петренко

Залишити відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

2 + eight =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Ми виявили Ad Blocker!

Для коректної роботи порталу просимо вимкнути Ad Blocker.
На сторінках відсутня агресивна реклама.

How to disable? Refresh