ПИТАННЯ: Якщо двоє чоловіків нетрадиційної орієнтації хочуть жити разом, не претендуючи на шлюб або усиновлення дітей, то що в цьому поганого? Двоє людей відчувають один до одного позитивні почуття – хіба є в цьому якийсь гріх?
ВІДПОВІДЬ:
Саме по собі спільне проживання двох осіб нетрадиційної орієнтації не є гріхом, так само, як і сексуальна орієнтація, або схильність, не є сама по собі гріхом. Гріхом є дії, тобто сексуальні відносини між людьми однієї статі. Це тяжкий гріх, оскільки такі відносини «позбавлені істотного і необхідного порядку», як стверджується в декларації Конгрегації віровчення «Persona Humana». Про це йдеться і в Катехизмі Католицької Церкви: «Спираючись на Святе Письмо, що представляє гомосексуальні дії як тяжку форму розпусти, Передання незмінно оголошує гомосексуальні акти безумовно беззаконними. Вони суперечать природному закону. Вони позбавляють статевий акт його функції дарування життя. Вони не випливають з справжньої емоційної та сексуальної взаємодоповнюваності. В жодному випадку вони не можуть бути схвалені»(2357).
Отже, статеві відносини між людьми однієї статі є тяжким порушенням задуму Бога, пов’язаного із сексуальною сферою.
Ще один віронавчальний документ Церкви (Homosexualitatis problema) нагадує, що «тільки в подружніх стосунках використання сексуальної сфери може бути морально законним. Тому кожен, хто робить гомосексуальні дії, поводиться аморально».
Безумовно, двоє друзів нетрадиційної орієнтації, які спільно проживають в цнотливость, не здійснюють гріха, і їх почуття одне до одного можуть бути щирою дружбою. Однак таке спільне проживання може стати гріховним з двох причин. По-перше, співжиття для них – це привід до скоєння гріха, тобто вони знаходяться в умовах, в яких ризикують вчинити дії, що суперечать задумові Бога. По-друге, навіть якщо вони живуть в цнотливость, але оточуючим людям відома їх сексуальна орієнтація, вони стають для інших спокусою, даючи привід думати, що вступають один з одним в сексуальні відносини.
