Важкі питання: чи може помилитися Вселенський собор?

ПИТАННЯ: Чи може помилитися Вселенський собор, зокрема, чи можна запідозрити в помилці Другий Ватиканський собор?
ВІДПОВІДЬ:

Вселенський собор висловлює учительство всіх єпископів, що зібралися разом з Папою і під предстоятельством Папи. Авторитетність Вселенських соборів виражена в словах Діянь Апостолів: «Бо вгодно Святому Духові і нам» (Дії 15,28). Зауважимо, що в цих словах апостоли не посилаються ні на Мойсея, ні на старозавітний закон, але визнають себе наділеними в законодавчу владу, висловлюються і приймають рішення від свого імені, анітрохи не сумніваючись в обітниці, даній Ісусом, з приводу сприяння Святого Духа: « істинно кажу вам: що тільки зв’яжете на землі, буде зв’язане на небі; і що тільки розв’яжете на землі, то буде дозволено на небі»(Мт 18,18); «А Утішитель, Дух Святий, що Його Отець пошле в ім’я Моє, навчить вас усього, і пригадає вам усе, що Я говорив вам» (Ін 14,26); «Коли ж прийде Утішитель, Якого Я пошлю вам від Отця, Дух істини, Який від Отця походить, Він буде свідчити про Мене» (Ін 15,26); «А коли прийде Він, Дух істини, то наставить вас на всяку істину: бо не від Себе говорити буде, але буде говорити, що почує, і майбутнє сповістить вам» (Ів 16,13).

Ось чому, приймаючи рішення і виносячи судження, апостоли стверджують: «Бо вгодно Святому Духові і нам»: це і є основа постанов Вселенських соборів.

Учительство собору є непомильним – урочисто проголошеним і надзвичайним. Як пояснюється в догматичної конституції «Lumen gentium», «хоча окремі Предстоятелі і не володіють прерогативою непомильності, проте коли вони, навіть будучи розсіяні по всій землі, але зберігаючи при цьому зв’язок спілкування один з одним і з наступником Петра, автентично вчать про питання віри і моралі і сходяться на тому, що якесь судження слід приймати як остаточне, тоді вони непомильно проголошують вчення Христа. І це стає ще більш очевидним, коли, об’єднавшись на Вселенському соборі, в питаннях віри і моралі вони є для всієї Церкви вчителями і суддями, чиїх визначень належить дотримуватися в слухняності віри»(25).

Переконаність у сприянні Святого Духа при прийнятті соборних рішень вимагає прийняття з боку вірних, і в разі розбіжності між особистим переконанням і вченням собору віруючий покликаний віддати перевагу судженню учительства, а не свому власному розсуду.

Другий Ватиканський собор мав пастирський характер, і хоча на ньому не були проголошені нові догми, він теж висловлює урочисто проголошене і надзвичайний учительство. Крім того, Другий Ватиканський собор прийняв дві догматичні конституції, що вимагають поваги і дотримання з боку вірних.

Comments

0 comments

Про Андрій Петренко

Залишити відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

one × five =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Ми виявили Ad Blocker!

Для коректної роботи порталу просимо вимкнути Ad Blocker.
На сторінках відсутня агресивна реклама.

How to disable? Refresh