Вибір для виробництва саме Ф-1, якій вже понад 100 років та також “не молодої” РГД-5 – дійсно вірне та прагматичне рішення
Джерело: Defence Express
Міністерство оборони повідомило те, що в Україні було успішно розгорнуто перше вітчизняне виробництво ручних гранат. Мова йде про серійне виробництво аналогів радянських Ф-1 та РГД-5, які вже кодифіковані та допущені до експлуатації у військах.
Тобто самі гранати не лише виробляються, а вже пройшли необхідні випробування, а їх постачання до війська вже відкрите. Звісно жодних деталей щодо виробництва не повідомляється з метою убезпечення зброярів.
Водночас сам факт того, що в Україні вперше почався випуск ручних гранат є доволі важливим показником щодо ефективності вітчизняного ОПК, який продовжує нарощувати виробництво, опановувати нові вироби й все це попри систематичні удари ворога.
Загалом нагадаємо, що Ф-1 – це ручна протипіхотна оборонна граната, а РГД-5 – наступальна. Ця пара ручних гранат є більш ніж класичною та багатьом відома ще зі школи, разом із будовою автомата Калашникова. Більше того, історія Ф-1 йде ще з 1915 року, бо радянський виріб, прийнятий на озброєння у 1928 році, заснований на французькій гранаті F-1 Першої світової війни із декількома послідовними замінами запалу та незначними змінами корпусу. При цьому F-1 стала прообразом для багатьох гранат у світі, включно з американською Mk 2.
Щодо РГД-5, то вона була прийнята на озброєння у 1953 році та у незмінному вигляді існує досі. А головна різниця з Ф-1 полягає у меншій вазі та меншому радіусі розльоту уламків.
На фоні цього звісно можливо поставити питання, а чи не варто було розгорнути виробництво новіших типів гранат. Бо зокрема вже перед розпадом СРСР з’явились РГН та РГО, які відрізнялись новим комбінованим запалом ударної дії. Або взагалі звернути увагу на найновіші зразки типу іспанських Alhambra D/O (M2) з механічно-електронним підривачем та додатковою “сорочкою”, яка дозволяє її перетворювати з оборонної на наступальну.
Але справа в тому, що Ф-1 та РГД-5 не просто добре знайомі у військах та сумісні з існуючими запалами, головне те, що вони простіші у виробництві, а сам цей процес вже пройшов всі можливі рішення зі спрощення та оптимізації. Тобто освоїти та масштабувати випуск саме цих гранат значно простіше ніж ліцензувати сучасні зразки, або взагалі спробувати розробити щось нове.
Але надалі, після задоволення поточних потреб, вітчизняне виробництво цілком може розпочати випуск новіших ручних гранат.
