В Україні проходить розподіл сфери експорту металобрухту

Отже, зараз йде масштабний, хоч і не особливо публічний розподіл  експорту металобрухту. Історія питання: експорт металобрухту в Україні квотується Мінекономікою. Останні кілька років – кому і скільки експортувати вирішувала дуже закрита комісія при міністерстві. Її очолював  Прасолов, людина Ахметова. А експорт брухту цікавить заготівельників в першу чергу, тому що валюта і в цілому заробіток.


В результаті на комісії квоти ділились за гроші, що закономірно. Або виписувалися на “своїх”, які потім перепродували їх реальним експортерам. Ну, подивіться, в сюжеті в подробицях. Побічний очікуваний результат – металургійні заводи скуповували лом істотно дешевше світової ринкової ціни. Тому що в кого з заготівельників квот немає або закінчилися, ті продадуть, нікуди не подінуться. Різниця між ринковою ціною і ціною метзаводів становить близько 100 доларів . вітові ціни 250-300, в Україні – 150-200. Плюс відстрочка платежу та інші бонуси для покупця.
Сьогодні Мінекономіки каже – схема погана, корупційна, треба міняти. Але квоти скасовувати не можна, тому що металургії треба допомагати. Тому розглядається варіант залежності експортної квоти від поставок на метзаводи. Ніби: здав тонну на Криворіжсталь, отримав довідку, вивіз тонну (або більше, або менше, коефіцієнт не відомий) на експорт.
З одного боку, це вже не ручний розподіл, що добре. З іншого боку – в Україні за фактом 5 металлоФПГ. У кожного є і свій штатний заготовщик брухту, до речі. Але в будь-якому випадку, після введення прямої залежності експорту від поставок на метзаводи, останні будуть диктувати свої умови як хочуть. Не буде  світової ринкової ціни. Що при потребі заводів у брухті (12% від виробництва сталі) заощадить їм близько 300 мільйонів доларів на рік навіть при різниці ціни в 100 доларів (як сьогодні). Збільшить це їх прибуток? Однозначно. Збільшить це валютну виручку – не знаю, але особливих передумов немає. Крім економії в 300 мільйонів на рік заводи отримують ще й повний контроль над усім ринком брухту. На питання про це Мінекономіки каже – можна поскаржитися в АМКУ (яке Абрамович пропонував розігнати).
Все, картину описав. Тепер варіанти:
1. Заготівельники кажуть – скасувати квоти, брати 10 євро з тонни експортного збору (а як на мене можна брати рази в 3-4 більше) і вони будуть вивозити брухт, привозити валюту. Метзаводи тоді або заготовляють самі, наскільки можуть, або купують за світовою ціною мінус транспортні витрати (бо нікуди кораблем везти не треба). На питання – а не вивезуть взагалі все,  кажуть ломщики – а раніше квот не було і не вивезли ж. Треба відзначити, що металобрухтом у нас займаються переважно всякі дуже скомпрометовані люди.

2. Міністерство каже, що металурги в цілому пріоритетніше, ручного розподілу не буде ж (хоча мені здається, що буде, просто іншими людьми) і взагалі краще експортувати не сировину, а товар з доданою вартістю (сталь). Але особливої ??конкретики немає, так що чи буде експорту сталі  більше (а відповідно більше грошей), або ці зекономлені металургами 300-500 млн на рік повернуться в бюджет у вигляді податків  – не зрозуміло.

3. Ніколов smile emoticon каже – забороніть весь експорт взагалі, тоді дроти різати не будуть.
Ну от. Кому б ви віддали умовні 300 мільйонів баксів? Де більше користі для бюджету? Я в цілому за те, щоб на будь-якому ринку працювали 500 компаній, а не 5 і було поменше “держави”.  Це в мене світоглядне, а не економічне.

Denys Bigus

Comments

0 comments

Про Андрій Петренко

Avatar

Залишити відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

one × four =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Ми виявили Ad Blocker!

Для коректної роботи порталу просимо вимкнути Ad Blocker.
На сторінках відсутня агресивна реклама.

How to disable? Refresh