Командиру української бойової машини піхоти Bradley довелося воювати проти рідного батька, котрий прийшов на фронт танкістом у складі окупаційної армії.
Про те, що ним стріляв рідний батько, Олександр дізнався пізніше. Історію українського бійця розповідає журналіст Андрій Цаплієнко.
19-річний український командир половину свого життя прожив у країні-агресорі Росії. На фронт в Україні він пішов добровольцем. Спочатку був штурмовиком у піхоті, а потім почав працювати на бойовій машині піхоти Bradley та став командиром екіпажу.
Незважаючи на свій молодий вік, Олександр вважається одним із найдосвідченіших командирів екіпажів Bradley, від яких сьогодні залежить, чи встоїть оборона Авдіївки, зазначає журналіст.
“Ми навчилися з дистанції працювати, і фугас тут класно допомагає. Тому що ти можеш побічно потрапити в точку, в яку тобі треба, але розліт уламків робить свою справу”, – зазначив командир БМП.
У перші дні літнього контрнаступу бойова машина Олександра в одному бою підбила два російські танки. Про це написала тодішній заступник міністра оборони Ганна Маляр, оприлюднивши фото екіпажу Bradley. Фотографія розлетілася світом і потрапила до російських соціальних мереж, після чого росіяни оголосили нагороду за українських героїв.
Олександр розповідає, що за кожного члена екіпажу російські окупанти пропонували свою суму нагороди, але найбільше грошей пропонували за командира.
А незабаром захисник України отримав несподіваний телефонний дзвінок із незнайомого номера. Як виявилося, дзвінок був із країни-агресора Росії. Йому зателефонував батько-росіянин, якого не бачив ще з дитинства.
“За статусом – батько, а за фактом – ніхто”, – висловився про нього Олександр.
Із цього телефонного дзвінка український командир, зокрема, дізнався, що під час одного з боїв на фронті він зіткнувся на полі бою з батьком.
Батько Олександра пішов до окупаційної армії, став танкістом, і його відправили стримувати прорив українських Bradley – тих самих, на яких воював його син.
“Він на танку працював, а танк – це загроза для нас. І вийшло, що батько проти сина ось так ось виїжджав… Нам у бік одного разу потрапив снаряд танка, потрапило по броні, тому ми виїхали звідти зовсім спокійно. І потім батько” мені каже: “Синку, я як тільки дізнався, що це ти був, я припинив стріляти. Це батько говорив під час того телефонного дзвінка. А я такий – ну, і що? Але коли ми тоді їхали, по нам продовжувало прилітати”. , – розповів Олександр.
Насправді батько, навіть знаючи, що стріляє у рідного сина, продовжував служити в армії окупантів та воюватиме за Путіна. Поки що його танк не спалили українські бійці, розповів журналіст Цаплієнко.
“У танку згорів ніби. Говорили, що він загинув, а потім через деякий час говорили, що він у танку згорів”, – сказав Олександр.
