Росіяни марять власним проектом літака вертикального злету, по якому можуть бути використані ще радянські напрацювання
Джерело: Defence Express
Російські пропагандистські ресурси пишуть про те, що компанія “Яковлев” зі складу держкорпорації “ОАК” начебто “готова повернутись до проекту по створенню літака вертикального злету та посадки 5-го покоління”.
При цьому вони роблять акцент саме на те, що мовляв саме ОКБ “Яковлева” в радянські часи займалось палубними літаками вертикального злету та посадки, які стояли на озброєнні або ж призначались для ВМФ РФ. І тут вони згадують про Як-36 (котрий так і залишився на етапі демонстратора технологій), Як-38 (єдиний серійний тип радянських бойових літаків вертикального злету та посадки) і Як-141 (перспективний проект, який був закритий у 1992 році по причині нестачі ресурсів).
В цій історії формулювання “готові повернутись до проекту по літаку вертикального злету та посадки 5-го покоління” виглядає насправді максимально дивним. Хоча би тому, що до цього моменту єдиний раз самі росіяни про можливі роботи просто по літаку вертикального злету та посадки для свого ВМФ РФ публічно заявляли лише один раз і в 2019 році, тоді була мова саме про реанімацію проекту Як-141.
Якщо ж виходити із рендеру перспективного літака вертикального злету і посадки, який був наведений вище,і про котрий власне заявляють в російський “ОАК”, то тут теж явно мова про як мінімум опору на технологічні напрацювання по тому ж Як-141, який по факту є проектом ще радянських часів.
Тому далі доцільно коротко розповісти про сам проект Як-141, із якого росіяни мають явний намір “струсити пил”.
Особливість Як-141 полягала в тому, що це був надзвуковий літак вертикального злету й посадки. По факту, радянське ОКБ “Яковлева” почало працювати над цим літаком ще у 1972 році, але перший політ першого дослідного екземпляра відбувся лише у 1987 році, а перша посадка на палубу авіаносного корабля (авіаносний крейсер проекту 1143 “Адмирал Горшков”) відбулась лише у 1991 році.
Передбачалось, що Як-141 має увійти до складу авіагруп усіх авіаносних крейсерів, які були в строю, або будувались для ВМФ РФ. Усього було збудовано два дослідні екземпляри цього літака, один з яких розбився восени 1991 року під час випробувань, а в 1992 році проект Як-141 був остаточно закритий по причині нестачі ресурсів, а знайти експортного покупця на цю розробку не вдалось також.
Доволі показово, що вище було згадано той самий “Адмирал Горшков”, котрий РФ продала Індії під іменем “Вікрамадітья”, і який був перебудований взагалі під МіГ-29К.
Деякі характеристики Як-141:
- довжина фюзеляжу та розмах крил – 18,3 метри та 10,1 метри (в розгорнутому стані) відповідно;
- максимальна злітна маса – 19,5 тон (при розбігу довжиною 120 метрів);
- максимальна швидкість польоту – 1800 км/год (на висоті 11 кілометрів);
- бойовий радіус – до 900 кілометрів;
- бойове навантаження – до 2600 кілограмів (за умови розбігу в 120 метрів), номенклатура – ракети “повітря-повітря” Р-77, Р-27, Р-60 та Р-73, ракети “повітря-поверхня” типу Х-35, Х-31 та Х-25; некеровані авіабомби та реактивні снаряди.
