Сучасна культура набирає все більше і більше індивідуалістичних рис, завдяки яким ми зараз думаємо категоріями не крізь призму «ми», а через призму «я», тобто не хочемо покидати своє поле індивідуальності. Ось чому нам сьогодні є вельми непросто говорити про спільне благо, зокрема про благо держави. Однак, ми як християни маємо можливість зцілити це та допомогти одне одному, особливо коли Європа переживає хвилі випробувань, до яких можна віднести і українсько-польські відносини. Саме тому, щоб популізм та «різні» бачення історії нічого не зруйнували між нашими народами, ми повинні вийти назустріч і побачити біль іншого. Адже у кожного свій біль, свої рани та своя історія…
Про ці та інші не менш важливі аспекти українсько-польського діалогу наголошував Отець і Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав у інтерв’ю виданню «Rzeczpospolita».
Діалог як можливість почути одне одного
За словами очільника нашої Церкви, ми повинні працювати над новими ініціативами (які надходитимуть з обох боків кордону), щоб українці та поляки могли зустрітися одне з одним. Діалог є одним із успішних способів відкритися одне одному. Проте, особливо важливою, звісно, є спільна молитва.
«Передусім, діалог — це можливість поговорити. Відповідно до традиції Східної Церкви, діалог є таємницею (загадкою). Діалог складається з двох фаз: слухання і мовлення. Тож, коли ми слухаємо, ми приймаємо дійсність і гідність іншої людини. Проте, часом наша розмова є лише набором монологів. Ми спілкуємося між собою, але ми не можемо піти на діалог, бо ми не здатні наважитися послухати, — запевняє Предстоятель УГКЦ. — Проте, цей момент слухання — є важливим елементом діалогу. З іншого боку, це говорить і про суть діалогу.
Слухаючи іншу людину, нам зовсім не обов’язково з нею погоджуватися. Однак, саме момент відповіді попри наш біль, його вербалізація є елементом терапії. Ось чому діалог так важливий. Проте він не є «одноразовим» актом, це доволі довгий процес… Діалог не слід переривати. Я застосую це до релігійного життя: коли я відмовляюсь від діалогу з Богом, то я вчиню гріх і шукаю можливість виправитися, щоб відновити своє спілкування з Ним. І це схоже з нашими міжособистісними стосунками. Ми не можемо обмежуватись лише мовленням, ми також повинні слухати цей діалог», — переконує Глава Церкви.
Роль і місце Церков в українсько-польському діалозі
«Наші Церкви, особливо Греко-Католицька та Римо-Католицька, повинні бути каталізаторами діалогу з Богом, між людьми та нашими народами», — підкреслює в інтерв’ю Блаженніший Святослав. На його думку, примирення та прощення мають стати частиною особистої культури кожного українця та кожного поляка. На жаль, коли Церква просуває діалог вперед, то політики часто завдають йому значної шкоди і навіть руйнують його…
«Політики мають свої цілі та шукають різні шляхи для їх досягнення. Іноді вони зовсім не переймаються, використовуючи Церкви для підвищення свого рейтингу в очах виборців, але на шкоду нашим народам, а іноді і самим Церквам. Одна людина одного разу сказала мені, що для крайніх лівих Церква завжди буде надто правою, для крайніх правих буде занадто лівою, надто матеріальною для екстремального спіритуаліста, а дуже духовною для матеріаліста. А Церква перебуває у центрі, бо у ній перебуває Христос. Завдання Церкви — це проповідувати вчення Христа та бути місцем, де Він перебуває. Звичайно, ми є частиною громадянського суспільства та втілюємо в життя принципи соціальної доктрини Церкви, в певному сенсі, ми співпрацюємо у створенні держави. Проте, це не наша належна місія, бо наша мета — побудувати Царство Боже», — наголошує духовний лідер греко-католиків.
Про тенденції інструменталізації історії
Він також зауважив про ще одну небезпечну тенденцію, яка виникає між польським і українським народами, — це інструменталізація історичної пам’яті та створення нових історичних міфів. Сучасне молоде покоління не зовсім добре знає та орієнтується в історії своєї країни, особливо в гострих та складних періодах. Тож популісти користуються цим, адже легко маніпулюють історичними темами. У зв’язку з цим, історики мають зрозуміти одне одного, щоб прийти до спільних висновків.
«Сьогодні, щоб очистити і нормалізувати наші дискусії щодо минулого, історики повинні багато працювати. І що не менш важливо, вони мусять не зробити історію інструменталізованою, а навпаки — мати повну свободу досліджень», — додав під час розмови Блаженніший Святослав.
