19 березня 2017 р.Б. у місті Казерта відбулося відкриття та освячення другого в Італії монумента Т.Г.Шевченку. Пам’ятник було виготовлено українським скульптором В. Волковою за підтримки меценатів родин: Бурко, Дорош, Плахотний. Посвяченння здійснили о.Тарас Голіней та місцевий парох о.Ігор Данильчук.
На відкриття пам’ятника Шевченку прибули місцеві українські таланти з Неаполя, Салерно, Аверси, Ночери, Санта Марії К, Українські Ансамблі «Калина» та «Зорина», дует Алла та Леонід Патлатюк, Олександр Фомін. На урочистому відкритті пам’ятника виступили також і господарі Казерти: церковний хор, молодь та учні Української школи “Золотоуст”.
Перлинкою виступу казертян стала інсценізація поеми Т.Г.Шевченка “Великий льох”:
…Встане Україна
І розвіє тьму неволі,
Світ правди засвітить,
І помоляться на волі
Невольничі діти!..
Цей нескорений та свободолюбивий дух Шевченка буде пробуджувати кожного українця, який прийде до пам’ятника Кобзарю тут, на чужині.
Слідами Патріарха. Українська громада м. Казерти впевнено наслідує діяння великого патріарха Йосипа Сліпого, 125-річчя з Дня народження якого відзначається в цьому році. Патріарх Йосип Сліпий заснував в Італії першу Українську Персональну Парафію (1970), відкрив перший український навчальний заклад (1963), заснував першу асоціацію (1970), поставив перший пам’ятник великому Кобзареві (1973). І до цього часу він так і залишався єдиним. Але тепер ми з гордістю повідомляємо, що на Казертянській землі – землі Неаполітанських королів, на землі, де живе український дух, де українці глибоко шанують свої звичаї і традиції, було встановлено ще один пам’ятник великому Кобзареві.
Історична довідка про «Reggia di Caserta». Казерта – це невеличке містечко на Півдні Італії, де проживає біля 80 тисяч осіб. Вона розташована на відстані 27 км на Північ від Неаполя, давньої столиці Неаполітанського Королівства. В Казерті знаходиться відома в усьому світі королівська резиденція, так звана “Реджа ді Казерта”. Вона належить до найбільших королівських резиденій в Італії та Західній Європі. Палац Казерти поступається розмірами велетенському Версальському палацу, велич і гармонію якого наслідував. Він скопіював державницьке значення Версальського палацу, значення королівської резиденції роду Бурбонів і був водночас як королівською резиденцією, так і державним закладом, де розмістили кабінет міністрів Неаполітанського королівства та обох Сицилій.
Історична довідка про Українське життя Казерти. Починаючи з кінця 90-их років, у Казерту почали приїжджати заробітчани з України. Та українцям Казерти було замало тільки працювати і заробляти гроші. Тому вони почали організовувати свої українські центри. Спочатку це були пункти передач на Україну. Потім українці захотіли мати свою українську церкву, свою Службу Божу і свого священика. 7 січня 2001 року в Казерті була відправлена Перша Служба Божа, яку співав славний хор з 50-ти осіб – “Трембіта”. 8 липня 2013 року церковна громада отримала статус “Української персональної парафії”. Та не тільки церковним життям жили українці Казерти. Вони почали мріяти про те, щоб їхні діти навчалися в Рідній Українській школі, яка б відповідала українським освітнім стандартам, і де б здобували освіту діти всіх вікових груп (від дитячого садочку і аж до 11-го класу). 27 січня 2013 року для українських дітей урочисто відкрила двері суботньо-недільна школа “Золотоуст”, а вже 21 листопада 2013 року було створено Ораторій-асоціацію АНСПІ “Святого Володимира Великого”. Вони стають фундаментом культурно-просвітянського життя української громади Казерти та навколишніх містечок. В Казерті та на її околицях працюють 7 українських магазинів, а 26 листопада 2016 року в Казерті почав працювати український ресторан із символічною назвою “Козацький хутір”, де українці Казерти мають можливість скуштувати смачні українські страви, послухати українську музику, потанцювати, пригадати рідні звичаї та традиції.
Нажаль, в усьому світі, напевне, тільки українці можуть так мало цінувати свої власні досягнення та досягнення своїх співвітчизників. Дехто скаже, що відкриття пам’ятника Шевченку саме в Казерті – це випадковість, бо його потрібно було спочатку поставити у якомусь більшому італійському місті, де проживає набагато більше українців. Але, пригадавши історію Казерти та життя її української громади починаємо краще розуміти правдивість українського прислів’я: “Людина мислить, а Бог креслить”. І, напевне, сам Кобзар захотів, щоби його пам’ятник був поставлений там, де живе активна українська громада, де гармонійно вирує “українське життя”.
Текст: Дирекція школи «Золотоуст»
Фото: Мар’яна Білецька
Відео: https://www.youtube.com/watch?v=hMUoVYV5tw0
https://www.youtube.com/watch?v=BgzdFyO6ykw
