3 січня в парафії Святих Кирила і Методія, що в Івано-Франківську, вперше в місті відбулася Божественна Літургія мовою жестів
Ось, як отець Йосафат Бойко, ВС, настоятель храму, розповідає про цю подію:
“Вже минулого року до мене звернулися родини, які мали осіб з вадами слуху і мовлення, що хотіли приступити до Таїнств Покаяння і Євхаристії. Я старався як міг допомогти їм, але розумів, що цього недостатньо. З ручкою, з аркушем паперу, жестами, поглядами, словами – як умів, я сповідав і уділив Святе Причастя, але розумів, що треба для них щось інше організувати і що недарма мені Господь через тих знайомих вказує на цю місію.
Минуло кілька місяців і знову виникла та сама потреба. І тоді я вирішив пошукати священників, які володіють мовою жестів, а таких на пальцях однієї руки порахувати. І знайшов, що такі є у Львові. Поговорив з нашим митрополитом Володимиром і потім із митрополитом Львівським Ігорем і, отримавши від них благословення, звернувся до отців Михайла Фенканіна та Олега Плішила, які радо відгукнулися на прохання приїхати і послужити нашим людям в Івано-Франківську.
Тоді знову питання: а де ж знайти людей? Якщо вже приїдуть священники, то варто пошукати людей. Так ми почали оголошувати на наших богослужіннях, а також звернулися до Учбово-виробничого підприємства Українського товариства глухих, яким керує пан Ігор Остяк, і він організував доїзд тих, хто бажає скористатися нагодою висповідатися і приступити до Святого Причастя, беручи участь у Службі Божій мовою жестів. Було понад пів сотні охочих, які молилися, споглядали богослужіння і брали участь у молитві.
За словами пана Ігоря, така подія відбулася в Івано-Франківську вперше і з Божою допомогою ми продовжуватимемо проводити такі молитовні зібрання. Отець Михайло служив Службу Божу мовою жестів і співав одночасно, дяк співав і перекладач перекладав мовою жестів, отець Олег читав Євангеліє і проповідував жестами, а всі присутні брали участь: хтось читав з молитовника, хтось споглядав і сприймав жести, а дехто споглядав збоку.
Всі присутні отримали різдвяні подарунки і їхні очі світилися вдячністю, а своїми жестами цю вдячність виявляли одні одним. Дякуємо Богові за цей чудовий день”.
