Символічно, але саме сьогодні, через чотири роки, мене оштрафували на Хрещатику якраз на перетині з вулицею Богдана Хмельницького, де в кращі часи Майдану у нас був блок-пост.
Сьогодні там теж було перекрито. Поліція не пускала на Майдан “з нагоди святкування” (чого?.. кого?), і всі масово з порушенням розгорталися, я теж, як раптом миловидна дівчина-підліток-поліцейська запросила пригальмувати для складання протоколу.
Я сидів у машині, чекав поки полісмени мій злочин опишуть, зважать і оцінять, повз пролітали сотні інших, більш щасливих порушників ПДР. А я думав про те, що чотири роки тому уявити не міг, що “майданівська” влада поставить в ці дні безлики, холодні, будівельні конструкції на тому самому п’ятачку асфальту, де ми відчували себе вільними людьми. Що контрреволюція прикриється ликами загиблих майданівців, використавши до кінця, до самого залишку смерті людей у власних корисливих владних цілях.
Мертві їм не страшні. Мертві – матеріал пропаганди, сировина для обману. Вони бояться нас – тих, хто тоді не загинув, кому пощастило пережити і Грушевського, і ці страшні лютневі дні, і повернутися з війни. Вони б із задоволенням перевели всіх нас у категорію мертвих, роздрукували на глянцевому папері, і повісили на Майдані. Як символ і доказ своєї остаточної перемоги.
Тільки чорта з два. Ми ще повоюємо.
Юрій Касьянов
