Сьогодні стало відомо, що Кабінет міністрів звільнив очільника Українського інституту національної пам’яті. На цій посаді Володимир В’ятрович перебував із 2014 року.
Публікуємо заяву Володимира В’ятровича в повному обсязі:
“Я завершив каденцію на посаді Голови Українського інституту національної пам’яті.
Це були наповнені п’ять з половиною років.
“Якщо ущерть наповниш біг хвилини снагою дум, енергією дій” – давав мені приклад Сверстюк.
Робота стала щоденним продовженням Майдану задля втілення його цінностей.
Можу сказати, що більшість амбітних цілей, які ставив перед собою, досягнув.
-Україна вільна від тоталітарної символіки
-Архіви КГБ відкриті
-Справедливість щодо учасників визвольного руху відновлено: їх визнано борцями за незалежність
-Реабілітація жертв репресій за оновленим законом розпочалася
-Проведено масштабну працю з популяризації української історії та розвінчування міфів про наше минуле.
Певен, робота Інституту має бути продовжена.
Мають втілитися започатковані інституційні проекти – створенння Музею Революції гідності та Архіву національної пам’яті.
Слід продовжувати роботу з популяризації історії – це знання, які роблять нас не лише розумнішими, але й сильнішими. Я отримав запевнення від Прем’єр-міністра, що, не зважаючи на зміну керівника, Інститут збереже статус органу влади та інструменту політики національноі пам’яті, будуть продовжені формат та напрямки роботи.
Дякую усім, хто був поруч протягом п’яти років. Ми зробили багато. Як сказав перший з реабілітованих за новим законом багатолітній політв’язень Іван Мирон: “Україна стає Україною” – йдеться у заяві Володимира В’ятровича.
Як повідомила Мар’яна П’єцух про звільнення Володимира В’ятровича :
Volodymyr Viatrovych звільнили. Це було очікувано і в т.ч. через це я не могла голосувати за Зе і за його слуг.
Бо те, що було зроблено при В’ятровичу – це для мене особисто найбільша “реформа”. Реформа мозгів. Коли мозги ще не дозріли, але за них уже вирішили, бо нема чого оце “это наша история!”. Особливо смішно це було чути від двадцятирічних адептів своїх батьків-совків.
Це були чудесні роки. Особливо 2016 рік. “Полювання” за київськими пам”ятниками, які не хотів зносити Кличко, але після статті на УП таки зніс на другий же день. Екскурсій в Горішніх плавнях і спілкуванню з страдальцями, які вчасно не запропоновули заміну Комсомольську, хоч мали купу варіантів, але думали що хитріші. А роком раніше бачити ветеранів УПА біля стін Верховної Ради, яких вперше запросили у ці стіни.
Дякую.
https://www.facebook.com/volodymyr.viatrovych/videos/10215092657089309/
