В Україні за роки повномасштабної війни сформувалася власна індустрія артилерійських боєприпасів, виробничі потужності якої вже перевищують фінансові можливості державного замовлення. Про це в ефірі Радіо NV повідомив генеральний директор ТОВ «Українська бронетехніка» Владислав Бельбас.
За словами Бельбаса, на початку повномасштабного вторгнення Україна була залежною від постачань боєприпасів із західних держав, і головним завданням тоді було оперативно налагодити імпорт. Нині ситуація, за його оцінкою, кардинально змінилася.
Він зазначив, що зараз українські виробники забезпечують потреби країни в артилерійських боєприпасах у більших обсягах, ніж держава може закупити за бюджетні кошти, і мають можливість постачати приблизно стільки ж продукції на експорт. У низці типів боєприпасів, за його словами, вже можна говорити про замкнутий цикл виробництва.
Бельбас назвав це однозначним позитивним результатом останніх років і додав, що подібний прогрес спостерігається й щодо багатьох інших видів озброєнь. Водночас він звернув увагу на проблеми з прогнозованістю державного оборонного замовлення для приватних виробників.
Керівник компанії повідомив, що зараз триває активне контрактування далекобійних боєприпасів, а також надходять поставки від іноземних партнерів. До кінця року він не очікує суттєвих проблем із забезпеченням війська, за винятком окремих спеціальних боєприпасів, зокрема касетних.
Разом з тим, за словами Бельбаса, станом на зараз контрактування на наступний рік ще не розпочалося, оскільки бюджет не затверджений. Він також зазначив, що процедури закупівель затягуються: цього року процес придбання артилерійських боєприпасів тривав близько п’яти місяців, тоді як на їх безпосереднє виробництво залишилося шість місяців.
Бельбас наголосив, що всі виробники вже кілька років говорять про необхідність сталого й зрозумілого державного замовлення, аби заводи та цехи могли працювати безперервно. За його словами, приватні виробники озброєнь не отримали від держави інвестицій, а фінансуються лише за рахунок оплати готової продукції, самостійно вкладаючи кошти в розбудову виробництва. В умовах відсутності довгострокового прогнозування, підкреслив він, працювати й розвиватися дуже складно.
