У Макіївці пропонують всім бажаючим вивчати українську мову як іноземну, поряд із англійською, німецькою, турецькою, французькою, італійською, португальською та арабською.
Такі оголошення поширив навчальний центр “Ерудит”. Інформацію розмістили по місту на тумбах, дошках оголошень і стовпах. Кілька приклеїли і біля входу до місцевого ринку та на автобусних зупинках поряд із ним. Навчальний курс розрахований на дітей дошкільного віку, учнів та студентів.
У “Вконтакті” вже є й реакція на такі нововведення відносно статусу державної мови.
Роман Ткаченко: ” За такі пропозиції як мінімум в тюрму на по життєво” Інший користувач мережі відповідає: “Можливо вони не в курсі , що вони в Україні проживають!))”
Телефоную у цей навчальний центр, щоб поцікавитися, скільки коштуватиме вивчення української мови як іноземної. На тому кінці слухавки жіночий голос російською мовою пояснює: по питанню навчання і оплати звертайтеся до вчителів української мови, а не в навчальний центр.. Інформація в оголошенні про українську як іноземну, то просто помилка.
Нічого собі ПОМИЛКА!.
Що ж це за навальний центр, у якому не знають, що державна мова в Україні – українська. І що ж там за спеціалісти працюють?
Як можна ненавидіти мову, державу у якій живеш? Ненавидіти можна владу, точніше клани, котрі часто закони приймають під себе, під свій бізнес, котрі “сіють” беззаконня…
Доходить навіть до маразму. Співачка Національної опери Катерина Абдуліна, виявляється, взагалі вважає українську школу та українську культуру “бидлячими”.Про що відверто й висловилася.
І виникає ряд запитань.
Що робить у Національній (НАЦІОНАЛЬНІЙ!!!) опері України (УКРАЇНИ) ця співачка? Зарплату ж отримує гривнями, можливо доларами, а не російськими рублями. Це з одного боку. А з іншого: чому і на сьогодні відверті українофоби не несуть ні адміністративної, ні кримінальної відповідальності? А може це вигідно владі? Точніше особам у владі, котрі тяжіють до “русского мірка”. Тоді логічно виникає ще одне запитання: а чи потрібні Україні такі люди у владі?
У соцмкережах з”явилися й коментарі. Більшість зводиться до того, чому особи, котрі ненавидять українську мову , культуру народу України мучать себе тим, що живуть у такій країні. Чи не простіше поїхати і щасливо жити там, де немає цієї “бидлячої мови?
