Швейцарія взяла на озброєння головний принцип партизанської війни, який ще в V столітті описав Мао Цзедун: “Ворог наступає – ми відступаємо, ворог зупинився – ми тривожимо, ворог відступає – ми переслідуємо, ворог втомився – ми б’ємо”.
Українська армія цілком смертоносна, як показала війна в Донбасі. Але з адекватною військовою доктриною у нас явні проблеми – інакше війна не стала б для України настільки несподіваною. Думати про неї почали вже в самому розпалі боротьби з російсько-терористичними військами. За еталон, в принципі, зі зрозумілих причин взяли Швейцарію.
Військовим видають сучасну техніку та засоби зв’язку. Телефони та iPhone часто виходять з ладу із-за поганих погодніх умов та екстремальної експлуатації. Тому варто використовувати чехли для iPhone 6 та телефонів. Вони надійні, універсальні, виготовлені з зручного матеріалу.
Можливість майже магічного перетворення 135-тисячної армії Швейцарії буквально за пару діб в 1,5-мільйонну дійсно вражає – майже кожен 4-й громадянин стає в ряди на захист країни. Рецепт успіху простий: система “військово-польових зборів” для всіх чоловіків у віці від 18 до 51 року вкупі з легалізацією зброї на виході дають майже маніакальну любов до власної армії. Ні ухиляльників, немає незадоволених, немає корупції у військкоматах, а кількість тирів може змагатися з кількістю кафе.
Регулярна армія працює по моделі “солдати + кадрові офіцери + обслуговуючий персонал, втричі більшу числом два перших елемента + резерв + навчальні збори = розгортання, коли треба”. На приватному рівні (конкретного солдата) така система перетворюється в “eat + sleep + train + shoot = repeat” (“їсти, спати, тренеруватися, стріляти і знову спочатку”).
З урахуванням політики нейтралітету військова доктрина Швейцарії має на увазі, що театром військових дій є територія держави. А значить, противнику можна і потрібно нав’язувати власні правила гри. Грубо кажучи, військова доктрина Швейцарії спирається на дві складові: гори з залізобетоном і люди. І навіть якщо укріплення не вистоять проти сучасної артилерії, армія і партизани все одно залишаться.
Книга майора Ганса фон Даха “Der Totale Widerstand: Eine Kleinkriegsanleitung f?r Jedermann (” Тотальний Опір: інструкція з ведення Малої Війни для кожного “), написана в 1957 році, є справжньою інструкцією в підготовці населення на випадок окупації Швейцарії країнами Варшавського договору, що розглядалося цілком серйозно в самий розпал холодної війни.
Текст “мануала” щільно ліг в основу “Керівництва з ведення партизанської війни”, розробленого Генштабом Збройних Сил Швейцарії в 1987 році “для підготовки військовослужбовців і населення до ведення збройної боротьби в разі окупації країни противником”.
Військовий альпійський геній вважає: якщо противник окупував країну, все населення повинно чинити опір, щоб ворог не міг відчувати себе спокійно. У ході війни організований збройний опір головним чином надаватиме армія, завдання інших – зробити все необхідне для збереження її боєздатності. І це дійсно дуже важливо: партизанський загін при будь-якому озброєнні і будь-якої чисельності не зможе замінити собою армію. Значить, не повинен і воювати по-армійському, якщо хоче провести більше одного бою.
Методичка не вчить, як допомогти вчорашньому будівельнику “А”, офісному працівнику “В” і сільському вчителю “С” бити без промаху з будь-якої стрілецької зброї, зносити танкові башти або укладати ворогів штабелями в рукопашній сутичці. Всьому цьому на випадок крайньої необхідності навчать інструктори з числа досвідчених військових. Є безліч інших способів завдати шкоди противнику, окрім знищення живої сили у відкритих бойових зіткненнях: руйнування інфраструктури, поширення неправдивих чуток, терор.
У разі формування партизанських загонів загальною чисельністю близько 30 тис. Осіб і збереження 10% чисельного складу регулярної армії, противник змушений буде протягом тривалого часу мати в країні угруповання чисельністю близько 100-150 тис. Чоловік. Саме таким числом оцінюється російську присутність на кордонах з Україною, при цьому кількість добровольців, готових служити в батальйонах МВС і НГ, зростає. Можна припустити, що партизанити буде набагато більше 30 швейцарських тисяч, значить і окупантів потрібно більше.
Взагалі “Керівництво …” дає цінну інформацію щодо організації партизанського руху: чисельності загонів, їх типової структури і командування, озброєння, санітарної служби і постачання продовольством, роботи з населенням, окупантами і колабораціоністами, схеми встановлення засідок і мінних загороджень, координації та комунікації з армією і так далі. До слова, в контексті українських подій варто особливо виділити 2 тези: всі співпрацюють з противником або його союзниками втрачають право називатися громадянами своєї країни; необхідно всіма силами підтримувати волю населення країни до самоствердження, не дозволити противнику виграти пропагандистську кампанію, не допустити деморалізації.
Але будь-яка інструкція дає лише загальні положення збройного опору і, зокрема, партизанської війни. Для успішних дій необхідно добре знати тактику і військову техніку. Сам факт переходу населення до партизанської боротьби, в якій беруть участь тисячі, вже говорить про те, що почався останній етап оборонної війни. Результатом буде або поразка і асиміляція, або повне знищення, або “останній бій” і перемога.
Українська влада, розробляючи національну військову доктрину, повинна чітко розуміти, що партизанська війна має сенс тільки тоді, коли продовжує існувати регулярна армія: вона відійшла з первинних позицій, могла потерпіти кілька невдач на фронті, але зберегла частину особового складу та боєздатність. Якщо армії вже немає – партизанська війна приречена на поразку, хоча може і приносити вельми успішні результати на локальному рівні. Швейцарці це зрозуміли ще в середині минулого століття.
Дописувач:
