Збройні конфлікти завжди супроводжуються руйнуваннями, стражданнями та смертями. Однак, якщо твій ворог рф, ніхто, навіть захищений нормами закону та моралі, не може почуватися у безпеці.
Щастя і безтурботність українських дітей наразі витіснені смертями і пораненнями, фізичним страхом і невимовною моторошністю, сирітством і самотністю, голодом і спрагою. Зруйноване дитинство продовжує бути реальністю для українських дітей Криму, Донецької та Луганської областей з 2014 року і стало новою жорстокою реальністю для дітей усієї України з 24 лютого. Дитинство, знищене російськими вторгненням, бомбардуванням, обстрілами та … хворою уявою.
Станом на 28 березня з 24 лютого в Україні внаслідок бойових дій РФ загинуло 143 дитини та було поранено понад 216 дітей, повідомляє Уповноважений Верховної Ради України з прав людини. 143 імені, захищені міжнародним правом, були вбиті російською аморальністю.
Під час міжнародного збройного конфлікту (спровокованого агресією російської федерації і який наразі триває між росією та Україною) діти знаходяться під захистом різних галузей міжнародного права.
Перш за все, міжнародне гуманітарне право захищає дітей загальними нормами (як осіб, які не беруть участь у бойових діях) та спеціальними нормами (як особливо вразливу категорію). Фундаментальні права на життя, повагу до особистості та честі, а також заборони тортур і колективних покарань гарантовані дітям під час міжнародного збройного конфлікту як частині цивільного населення, зокрема це статті 27-34 Женевської конвенції конвенцією про захист цивільного населення під час війни 1949 року та стаття 75 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів 1977 року (Протокол І). Імперативний принцип міжнародного гуманітарного права розрізнення між цивільними та комбатантами, а також цивільними об’єктами і військовими також захищають дітей від нападів, про це йдеться у статті 48, 51 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів 1977 року (Протокол І) та правилі 1 та 7 Звичаєвих норм міжнародного гуманітарного права. Крім цього, під час міжнародного збройного конфлікту діти вважаються вразливою категорією, а тому є об’єктом особливої поваги і захисту проти будь-яких форм непристойних посягань, про що зазначено у статті 77 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів 1977 року (Протокол І).
По-друге, міжнародне право прав людини та міжнародні договори вимагають поважати права дітей під час збройних конфліктів та вживати заходів для забезпечення їхнього захисту і турботи про них. Більше того, мають бути вжиті заходи, необхідні і для фізичного та психологічного відновлення та соціальної реінтеграції дітей-жертв злочинів або збройного конфлікту як про це зазначено в cтатті 38, 39 Конвенції ООН про права дитини. Факультативний протокол щодо участі дітей у збройних конфліктах 2000 року і Декларація про захист жінок і дітей під час надзвичайних ситуацій та збройних конфліктів 1974 року також регулюють різні аспекти прав дитини під час міжнародних збройних конфліктів.
Наостанок, левова частка норм щодо захисту прав дітей під час збройних конфліктів міститься у “м’якому праві”, переважно резолюціях Ради Безпеки ООН. Безумовно, найбільш визначальною з них є Резолюція Ради Безпеки ООН 1261 (1999). Саме вона встановлює шість серйозних порушень проти дітей під час збройних конфліктів, які є предметом Щорічної доповіді Генерального секретаря ООН “Діти та збройний конфлікт” та Доповіді Спеціального представника Генерального секретаря у справах дітей і збройних конфліктів. До серйозних порушень проти дітей належать: 1) вербування і використання дітей, 2) вбивства та каліцтва дітей, 3) зґвалтування та інші форми сексуального насильства проти дітей, 4) напади на школи, лікарні та захищених осіб, які пов’язані з ними, 5) викрадення дітей і 6) відмова у доступі гуманітарної допомоги.
Станом на 28 березня є достатні підстави вважати, що під час міжнародного збройного конфлікту, спровокованого агресією російської федерації проти України, підрозділами Збройних Сил росії вчиняються як мінімум 3 (три) з 6 (шести) видів порушень проти дітей під час збройних конфліктів: вбивства та каліцтва дітей, напади на школи, лікарні та захищених осіб, які пов’язані з ними і відмова у доступі гуманітарної допомоги.
Названі порушення проти дітей містять склад воєнних злочинів, передбачених статтею 8 Римського статуту Міжнародного кримінального суду. Воєнні злочинці росії не заслуговують на пробачення. Виключно на кримінальне покарання та моральний примус.
Інна Заворотько,
майор ЗС України
кафедра міжнародного та європейського права
