У цьому році виповнюється 1025 літ з моменту хрещення нашої Батьківщини – Руси-України. Саме 1025 років тому святий князь Володимир здійснив пророцтво апостола Андрія Первозваного, і на київських пагорбах засяяло світло Христової науки, а тогочасна українська держава стала однією із наймогутніших держав християнської Європи.
Зараз, на жаль, Україна переживає не найкращі часи. Не найкращим також є стан українського християнства. Так сталося, що після духовної руїни, залишеної більшовиками, на Україну насунула хвиля західного антихристиянського і антинаціонального лібералізму. Цю хвилю християни України зустріли непідготовленими і, до того ж, конфесійно розділеними.
Так, зокрема, на нинішній момент в Україні існує Українська Автокефальна Православна Церква (УАПЦ), Українська Православна Церква Київського Патріархату (УПЦ КП), Українська Православна Церква Московського Патріархату (УПЦ МП) та Українська Греко-Католицька Церква (УГКЦ). І якщо поділ між греко-католиками і православними зумовлений дійсно важливими протиріччями, зокрема визнанням чи невизнанням Папи Римського главою усіх християн (ці протиріччя, щоправда, аж ніяк не означають, що непотрібно шукати єдності), то поділ між самими православними є досить штучним.
Коли у 988 році Володимир хрестив Україну, він творив незалежну Церкву, котра мала стати повноцінним патріархатом. У 1051 році, при Ярославі Мудрому, її митрополитом став українець Іларіон (перед ним митрополитом був присланий із Візантії грек). Та надалі, на превеликий жаль, вищі щаблі нашої Церкви були опановані грецьким духовенством , яке нерідко дбало про інтереси не так Церкви, як Візантійської імперії. Формування українського (Київського) Патріархату припинилося, а наша Церква була підпорядкована Константинопольському Патріарху.
У зв’язку з навалою татаро-монголів українська державність занепала. Цим скористалися князі з північно-східних окраїн нашої держави, де згодом постало спочатку князівство, а потім царство Московське. Московська держава, землі якої були недостатньо християнізованими, поставила Церкву на службу власним політичним цілям. Спочатку там утворилася самостійна митрополія, котра через певний проміжок часу стала самостійним патріархатом (цього московіти домоглися шляхом підкупу і терору – щоб змусити Патріарха Ієремію проголосити московську митрополію патріархатом, його пів року протримали в неволі). Це сталося у 1589 році. До цього майже півтора століття автокефалія московської митрополії ніким у світі не визнавалася і була ізольованою.
Наслідком трагічної Переяславської ради незалежна Гетьманщина, утворена внаслідок повстання Богдана Хмельницького, поступово втратила свій суверенітет на користь Москви. Відтак, підпорядкувалася Москві і Київська митрополія, що раніше підпорядковувалась Константинопольському патріархату. Сама ж московська Церква уже при Петрі І остаточно втратила незалежність від світської влади і перетворилася на звичайнісіньке державне відомство. Дійшло до того, що був навіть скасований сам патріархат, а його місце заступив так званий «святійший синод» (аналог сучасного міністерства) на чолі з обер-прокурором.
Дякувати Богу, після 1991 року українське православ’я стало незалежним, в Україні почали діяти УПЦ КП та УАПЦ, але ні повного визнання, ні повної незалежності, ні повної єдності ще не досягнуто.
Нинішня Українська Православна Церква Московського Патріархату змушена бути частиною московської Церкви, котра продовжує прислуговувати державній імперській владі. В цей же час у ній є немале число українців, котрі прагнуть автокефалії і об’єднання з УАПЦ та УПЦ КП. Значною мірою саме від сміливості цих людей, від того, чи зуміють вони протистояти московським імперіалістам у рясах, залежить майбутнє українського православ’я.
Усі ми, українці, маємо молити Бога про єдність – про те, щоб православні Церкви об’єдналися і створили єдиний Київський Патріархат, а цей православний Патріархат міг згодом об’єднатися з УГКЦ. Московським імперіалістам це невигідно, але правда переможе, і там, звідки на усю Східну Європа засіяла благодать Володимирового хрещення, нарешті виникне єдина помісна Київська Церква. Для цього потрібно молитись, працювати і боротись.
Українці! Не забувайте у своїх молитвах про єдність Київської Церкви! Вірні УГКЦ, УАПЦ та УПЦ КП! З любов’ю ставтеся до своїх братів із УПЦ МП, однак миттєво реагуйте на дії її негідних представників, що намагаються під ликом християнства захищати імперські інтереси Москви! Духовенство та вірні УПЦ МП! Змагайте до єдності і автокефалії української Церкви!
Сьогодні українці продовжують бути бездержавною нацією, адже нинішня держава Україна, де панує режим внутрішньої окупації на чолі з Януковичем, є неоколонією, а не справжньою, національною Українською Державою. Відтак, ще й досі триває боротьба за державність. Гадаю, ця боротьба зможе зблизити християн України, адже відділить християн від фарисеїв…
