Президент України Володимир Зеленський указом відправив у відставку головнокомандувача ЗСУ генерала Валерія Залужного. Тим самим було поставлено крапку в зростаючій напруженості двох керівників.
Видання Politico повідомляє, що у Залужного також не склалися стосунки з Вашингтоном після того, як головком і американські військові розійшлися у баченні тактики і стратегії літнього контрнаступу 2023 року.
Видання підкреслює, що гострі розбіжності Зеленський – Залужний в останні кілька місяців до звільнення важко було приховати і вони вийшли на публіку.
До речі, виданню високопоставлений український військовий сказав, що серед вищих чинів збройних сил зростає невдоволення тим, що Залужний проводить “багато часу у Facebook, демонструючи, як він щось робить”, у той час як на передовій мало що змінюється в тактичному або стратегічному плані.
Успіхи воєнного часу
Неможливо обійти увагою критичну роль Залужного в перші дні повномасштабної війни. Він у терміновому порядку перекинув недостатньо оснащені підрозділи на поле бою, щоб відбити масований наступ російських військ на Київ, і затримав московські війська настільки, що встигла прибути західна допомога. Потім, наприкінці 2022 року, він повів українські війська в приголомшливий контрнаступ, унаслідок якого було відвойовано значні території.
Він також встановив міцні стосунки з міністром оборони США Ллойдом Остіном та іншими високопоставленими західними генералами, що зіграло вирішальну роль у забезпеченні військової підтримки у 2022 і 2023 роках.
“Армія за Залужного билася чудово, але уряд і парламент його погано підтримували”, – каже Глен Грант, колишній британський офіцер і військовий експерт ризького Фонду безпеки країн Балтії, вказуючи на напруженість через застопорення закону про мобілізацію, який Залужний хоче ухвалити для збільшення чисельності військ, але який є політично небезпечним.
За словами австрійського військового аналітика Тома Купера, Залужний також потрапив у немилість за те, що не завершив трансформацію ЗСУ у війська західного зразка, не покращив логістику та не провів ротацію військ далеко від лінії фронту, щоб дати їм змогу відпочити і відновитися, а не залишати їх в окопах на всю війну.
Грант вказав на деякі проблеми в управлінні, хоча не можна сказати, хто в цьому винен.
“Деякі з найслабших генералів залишилися на своїх місцях, а найкращі залишилися без діла. Неясно, чия це вина”, – сказав він, але потім додав: “Залужний – найкращий мотиватор. Те, чого йому не вистачає в навичках і управлінських знаннях, він компенсує характером”.
Але цього виявилося недостатньо, щоб генерал залишився у фаворі у президента. Стосунки між Зеленським і Залужним були напруженими протягом кількох місяців через розчаровуючий контрнаступ влітку 2023 року.
Деякі американські та західні радники рекомендували більш масштабні та цілеспрямовані атаки на конкретні позиції, які б спрямували масу українських сил проти слабких ділянок російських укріплень.
Щойно почалися бої, свіжі українські частини, навчені західними військовими, але які не мали бойового досвіду, насилу справлялися з жорстокими атаками, наштовхуючись на російську оборону. Після кількох місяців боїв Україні вдалося відвоювати лише кілька кілометрів території, ціною величезних втрат у живій силі та техніці.
Внутрішня політика
Ця ситуація залишила Залужного відкритим для нападок. Між Залужним і Пентагоном також виникли розбіжності з приводу того, як має вестися контрнаступ.
Пентагон наполягав на тому, щоб українські військові зробили великий наступ, зосередившись на одній ділянці, де, на думку фахівців, можливий прорив. Замість цього Київ вибрав кілька наступів по всьому фронту, вважаючи, що це ускладнить росіянам укріплення відразу декількох ділянок.
“Хоча вина за ці розбіжності повністю лягала на плечі Залужного, він також був “обмежений Зеленським”, за яким залишалося останнє слово у військових питаннях, “і тому США продовжували кричати не на ту людину”, – зазначив західний радник.
Український офіцер вказав, що “війна на виснаження – дуже, дуже поганий вибір для України”. За його словами, Україні слід застосувати “асиметричний” підхід, спрямований на оборонні та промислові об’єкти всередині Росії, “щоб зламати їх, замість цієї м’ясорубки” – що в довгостроковій перспективі вигідно Росії з її багатомільйонним населенням і великими запасами техніки та озброєнь.
У листопаді Залужний заявив у журналі Economist, що війна зайшла в глухий кут, чим викликав різку відсіч з боку Зеленського та його радників. Стаття Залужного змусила Зеленського переконувати партнерів у зворотному.
“Роздратування викликало і те, що оточення Залужного відкрито і публічно обговорює президентські перспективи Залужного”, – заявив Володимир Фесенко, головний аналітик київського Центру політичних досліджень “Пента”. “Це не боротьба за владу. Але якщо він не звільнить Залужного, то через деякий час почнеться двовладдя. А це вже неприйнятно і буде викликом для Зеленського. Для нього є виклики, політичні ризики, але, враховуючи ставки, ці два варіанти не можуть співіснувати”.
За кілька днів після того, як стало відомо про можливу відставку Залужного, генерал опублікував у CNN статтю, в якій заявив, що його війська повинні освоїти нові форми підготовки і нову зброю, щоб повною мірою скористатися своєю перевагою у створенні нових смертоносних безпілотників.
Зарубіжні проблеми
Політична боротьба в Києві не допомагає вийти з політичного глухого кута у Вашингтоні, де республіканці в Конгресі блокують фінансовий пакет із надважливою допомогою для України, оскільки в ЗСУ нестача боєприпасів, що ускладнює стримування російських окупантів.
Цю подію відзначають і в Москві. Прес-секретар кремля пєсков зазначив, що повідомлення про звільнення Залужного свідчать про те, що в Києві “справи йдуть не дуже добре”.
Микола Бєлєсков, старший військовий аналітик благодійного фонду “Повернись живим”, який допомагає українській армії з поставками, вважає, що “хоч би як розвивалися події у зв’язку з перестановками в керівництві, ключове завдання для України залишається незмінним – це розробка та реалізація якісної військової стратегії у 2024 році”.
З огляду на нинішню перевагу росії в живій силі та матеріальних засобах, а також відсутність підтримки з боку США, американський радник заявив, що цього року існує реальний ризик того, що росія продовжить свої наступальні дії, виснажуючи українські сили доти, доки Київ “не буде змушений вести переговори з дедалі більш невигідної позиції”.
