Два десятки ЗРК середньої дальності для України у НАТО спробують знайти, але на скільки це реально взагалі та на що можна розраховувати
Джерело: Defence Express
У НАТО відповіли на заклик міністра закордонних справ України Андрія Сибіги щодо надання Україні для захисту критичної інфраструктури мінімум 20 систем ППО типу Hawk, NASAMS, IRIS-T.
Це зробив безпосередньо сам генеральний секретар Альянсу Марк Рютте під час брифінгу для преси (на відео – наприкінці з 7 хвилини):
Він підкреслив, що цей заклик України обговорювався й у НАТО “намагаються зробити все можливе для того, щоб Україна могла дати відсіч російській агресії”, зокрема і для того, щоб РФ не могла “використати зиму, як зброю” атакуючи критичну інфраструктуру України. Але під час своєї відповіді щодо надання саме 20 додаткових систем ППО Марк Рютте зробив дуже важливу обмовку:
“Як ви знаєте, ми не маємо багато систем ППО, як в обсягах виробництва, так і у вигляді запасів, тому ми маємо розставляти пріоритети, і вчора [3 грудня] було досягнуто чіткої домовленості щодо пріоритету допомозі Україні і я впевнений, що союзники наступні дні та тижні забезпечать все необхідне”, – заявив генсек НАТО.
Але реалії щодо цього можуть бути трохи інакшими, бо таких систем серед країн НАТО дійсно дефіцит. І голландець Марк Рютте про це чудово знає, бо Нідерланди, де він 14 років очолював уряд, лише зараз відроджують повноцінну наземну ППО. І проблема навіть не у грошах, хоча на закупівлю NASAMS та NOMAD піде близько 1 млрд євро, а у строках постачань – з 2028 року.
Якщо мова йде про термінові постачання, то очікувати можливо лише на те, що вже у строю, або на складах з додаванням відповідного часу на ремонт та відновлення. Бо якщо вести мову про NASAMS та IRIS-T, то лише про їх додаткове замовлення нових систем. Нагадаємо, що вони й так на постійній основі замовляються партнерами для ЗСУ й постачаються прямо з цехів.
А от із MIM-23 Hawk дійсно можуть бути швидші варіанти. Зокрема Іспанія, в теорії, ще може передати до чотирьох батарей, які залишились в неї після передачі двох Hawk. Ще, за оцінками, до 8 батарей цих ЗРК, при цьому у останні версії Hawk XXI, може мати Румунія. Але для початку Бухарест хоті би отримати для них заміну, яка зараз обирається у межах тендеру з певним фаворитом у вигляді ізраїльського Spyder.
Ще до 7 батарей MIM-23B I-Hawk є у Греції, але навіть свої С-300, “Тор” та “Оса” Греція надає Вірменії замість України. Але не виключено, що Hawk можуть бути викуплені у третіх країн, які не входять до складу Альянсу. Наприклад, десь з півдесятка батарей є у Йорданії, якщо згадувати країни, які хоч і непрямо, але посилюють Україну озброєнням, бо ЗСУ отримують через США Gepard з цієї країни.
Або ще є шанс реалізувати постачання списаних MIM-23 Hawk з Тайваню (фальстарт з повідомленням про їх передачу розібраний у окремій публікації, бо не факт, що ЗСУ їх таки отримали). А у Тайваня має бути до 15 батарей. Водночас ключовим у питанні передачі будь-якого озброєння, є не лише наявність “заліза”, а й підготовлених розрахунків для цих ЗРК, що також вимагає часу.
