Апеляційний суд Гельсінкі визнав громадянина росії Яна Петровського, відомого за позивним «Славян» та другим ім’ям Воїслав Торден, винним у воєнних злочинах проти українських військовослужбовців на Луганщині у 2014 році. Йому призначено покарання у вигляді 12 років і 6 місяців позбавлення волі.
Це перший випадок, коли суд іншої держави встановив винуватість російського бойовика у найтяжчих міжнародних злочинах, скоєних на території України. Суд дійшов висновку, що Торден був заступником командира диверсійно-штурмової групи «Русич» і 5 вересня 2014 року брав участь у засідці на українських військових на Луганщині.
Під час нападу, як встановив суд, було незаконно використано державний прапор України, а Торден вів вогонь із ручного кулемета у напрямку українських захисників. Унаслідок цієї засідки загинули 22 українські військовослужбовці, ще четверо дістали поранення.
Також доведено, що Торден зробив і поширив у соціальних мережах принизливе фото із загиблим українським військовим та публічно заявляв, що учасники «Русича» не братимуть українських військових у полон і не даватимуть їм пощади.
Справу розслідували та підтримували в суді фінські правоохоронні органи і прокурори, застосувавши механізм універсальної юрисдикції. Українська сторона надала матеріали, необхідні для встановлення обставин злочинів, і забезпечила виконання запитів про міжнародну правову допомогу.
Офіс Генерального прокурора України передав фінським колегам матеріали, зібрані в межах кримінального провадження в Україні. За участю фінських слідчих в Україні було проведено 13 допитів, досліджено фото- та відеоматеріали, а також здійснено комісійну судово-медичну експертизу. Українська сторона забезпечила участь потерпілих і свідків, які перебували в Україні, у засіданнях фінського суду в режимі відеоконференції.
У повідомленні наголошується, що ці злочини були вчинені у 2014 році, задовго до повномасштабного вторгнення росії, а майже дванадцять років потому винуватість одного з учасників цих подій встановлено судом іншої держави. Українська сторона заявляє про намір і надалі використовувати всі доступні правові механізми – українські суди, міжнародні інституції та національні суди держав-партнерів, підкреслюючи, що для воєнних злочинців не має бути безпечних кордонів і юрисдикцій.
