Ганьбою вкрили себе не наші полонені, а жителі Донбасу.
Вибухом праведного гніву відзначилися 24 серпня як наші соціальні мережі, так і світова спільнота. Громадяни, шалена кількість яких вперше в своєму житті відчула День Незалежності України своїм повноцінним, ледь не релігійним святом, зовсім не святковими прокльонами реагували на викладене в мережі відео з Донецька. Там, як було анонсовано раніше, знімали так званий “марш ганьби”. Полонених українських військових вели вулицею імені більшовика Артема під конвоєм автоматників у камуфляжних штанях. За ними їхали поливальні машини (хто так сказав, що в Донецьку перебої з водою і хріново працюють комунальники?), нібито змиваючи з асфальту “бруд”. А впливові західні організації засудили дійство, назвавши дії терористів порушенням Женевської конвенції.
Навряд чи проросійські сепаратисти знають про існування такого документу. Більше того: не певен, що їм відомо, де знаходиться Женева на карті світу і до якої держави належить. Для них політична карта світу – це карта Донецької та Луганської областей. І потім, Захід наївний – невже там думають, що терористи зважатимуть на якість там конвенції? Хіба рахувалися з ними Гітлер, Сталін, Мао, Кастро, Піночет, Пол Пот? Путін теж плювати хотів на світовий устрій із Ейфелової вежі. Між іншим, саме з такою метою він мріє її використовувати, плануючи в віддаленій перспективі, після України й Польщі, анексувати Францію на підставі того, що там живе багато російських емігрантів. І “Містралі” можна не купувати, витрачаючи гроші, а виготовляти, тримаючи під дулами автоматів французьких робітників.
Отже, засуджувати терористів після збитого “Боїнгу” – труд, гідний хіба мавпочок. Між іншим, як раз бойовики, влаштовуючи дійство, трималися настільки гідно, наскільки розуміють значення слова “гідність”. Хто пересилив себе і подивився прокляте відео, міг бачити, як терористи, навіть вживаючи слово “пожалуйста”, відтісняють жителів Донбасу ближче до “порєбріков”. Аби не порвали українських солдатів руками.
Бо насправді головними антигероями цього ролику, як і всього дійства, є дончани. Громадяни України, люди з українськими паспортами, добровільно, не залякані, без конвою, святково вдягнені прибігли в центр Донецька займати кращі місця в глядацькій залі. Можна припустити, що “марш ганьби” був постановочним і в ньому брали участь, як кажуть у МВС, перевдягнені в`язні та замасковані сепаратисти.
Але той “коридор ганьби”, яким вели колону – справжній.
Ганьбою вкрили себе не лише ті, хто кричав: “Сало уронили!”, “Фашисты!”, кидав у полонених каміння, яйця та наповнені, аби краще літали, пляшки (знову міф про перебої з водою). Ганьба лягла на всіх жителів Донбасу. Бо ті, хто не прийшов улюлюкати й матюкатися на вулицю Артема – зустрічають українських солдат в Станиці Луганській словами: “Зачем вы сюда пришли! У нас было всё хорошо, пока вас не было! Идите на свой Майдан!”. А ті, хто утримується від коментарів уголос, становлять в сумі оті 10%, котрі не підтримують Незалежність України і не вважають 24 серпня своїм національним святом.
Ми радіємо результатам опитувань: аж 90% – за Україну, за її волю, за честь, за славу, за народ. Але 10% проти – це насправді гігантська для країни цифра. За приблизними прикидками – 4 мільйони (!) громадян. Армія тих, хто ненавидить Україну, живучі в ній, серйозніша та боєздатніша, аніж російська 45 тисяч на наших кордонах. Тому я проти закликів бомбити Донецьк за фактом “маршу ганьби”. Проблему не вирішити: доведеться “бомбити”, як дехто каже, згадані 4 мільйони людей.
За великим рахунком, треба пересилити себе й подякувати Росії, Путіну й сеператистам, котрі організували “марш ганьби”. Це дало змогу побачити: реальна їхня підтримка на Донбасі досить висока. А головне – на власні очі роздивитися не окупантів та конвоїрів, а тих, з кого “коридори ганьби” складаються. Й починати думати вже, що і як з цими сотнями, котрі складаюся в тисячі й навіть мільйони, робити вже в найближчій перспективі.
