T929 ATAK-2 – ударний вертоліт, який має потрапити до збройних сил Туреччині вже у 2025 році й до якого цілком логічно уважно придивитися з огляду на потреби України
Джерело: Defence Express
Дійсно справжній “рік турецької авіапромисловості” продовжується і схоже лише набирає обертів. Зокрема Turkish Aerospace Industries продемонстрували перші й поки статичні тести першого прототипу ударного вертольота T929 ATAK-2.
Й це відбулось після цілого ряду знакових подій з першими кроками у небо винищувача п’ятого покоління TF-X, учбово-бойового Hürjet, який днями здійснив свій перший політ, дроном-винищувачем Kızılelma виробництво якого має розпочатися вже у 2024 році, першим польотом власного вертольота з власним двигуном Gokbey. Тобто темп набраний турецькою авіапромисловістю дійсно вражаючий.
Й хоча поки мова йде про перші тести T929 ATAK-2 із запуском українських двигунів ТВ3-117ВМА-СБМ1 від “Мотор Січ”, у цьому році має відбутися вже перший повноцінний політ машини, а постачання до турецьких збройних сил заплановано на початок 2025 року.
Враховуючи те, що T929 виступає у класі повноцінних ударних вертольотів, на відміну від легких T129, потребу України в оновленні армійської авіації та безпосередню участь у постачанні до нього двигунів – ATAK-2 заслуговує неодмінної уваги.
Одразу зазначимо, що розробка ATAK-2 стартувала лише у 2019 році, що ще раз говорить про надшвидкі теми розробки. Для порівняння, AH-64 Apache почали накреслювати у 1972, перший політ прототипу, який був доволі далеким від серійної версії відбувся у 1975, а у військо він потрапив лише у 1984 році. Російський Ми-28 взагалі є довгобудом, який почали створювати у 1978 році, перший політ відбувся у 1982, а у серію пішов лише у 2009 році.
При цьому ATAK-2 виступає саме у цій категорії машин з максимальною злітною вагою в 10 тонн, для порівняння в Apache – 10,4 тонни, у Ка-52 – 10,8 тонни, у Ми-28 – 12,1 тонни. При цьому використання двох ТВ3-117ВМА-СБМ1на 2500 к.с. дає навіть кращу тягоозброєність у порівнянні з аналогічними машинами.
Важливим аспектом є й технологічна довершеність машини шляхом інтеграції різноманітного високоточного озброєння та прицільно-оглядового комплексу з інтеграцією не тільки оптичної станції, але й радару міліметрового діапазону MilDaR. Серед бортових систем машини – комплекс РЕБ, а також комплекс направленої протидії ракетам з інфрачервоним наведенням.
Безпосередні вогневі можливості спираються на протитанкові UMTAS з тепловим наведенням та напівактивним у L-UMTAS з дальністю знищення цілей у 8 км, які можуть розміщуватись на 8 вузлах підвіски. На цих же пілонах звісно можуть розміщуватись блоки некерованих реактивних снарядів, а також їх високоточні версії, зокрема турецький Cirit, який є концептуальним аналогом APKWS. Базове озброєння – 30-мм автоматична гармата. Для повітряного бою можлива інтеграція ракет “повітря-повітря” включно з AIM-9.
Таким чином ATAK-2 за своїми можливостями є повноцінним ударним вертольотом з широкою цифровізацією всіх систем та інтеграцією в автоматизовані системи управління. При цьому всі основні електронні компоненти та озброєння у ньому мають бути турецького виробництва. А це вже відкриває шлях до значно легших експортних процедур без необхідності погоджень з іншими країнами дозволів на реекспорт.
Й для України розгляд T929 ATAK-2 із локалізацією його виробництва, особливо враховуючи постачання двигунів, є доволі логічним. Альтернативою звісно залишається AH-64 Apache або AH-1Z Viper, чому присвячено окремий матеріал, який був написаний на фоні роздумів у Польщі щодо вибору машини, але, забігаючи на перед зазначимо, що країна обрала саме AH-64E Apache Guardian, приблизна вартість 96 одиниць – 12,5 млрд доларів.
