Вдячність перед Богом оновлює сили людини, підносить втомленого, наповнює життям того, хто вмирає. Бо справді, втомлюватись, вичерпуватись — це людське. Тут немає нічого поганого. Той, хто вичерпаний, повинен знати шлях назад до джерела, з якого можна ще більше черпати силу.
Той, хто втомлений, має знати шлях до Того, Хто може перетворити цю втому на оновлену силу. Про це сказав Отець і Глава УГКЦ Блаженніший Святослав у проповіді в у 32-гу неділю по Зісланні Святого Духа, 14 січня, у Патріаршому соборі в Києві.
На початку проповіді Блаженніший Святослав звернув увагу на динаміку сьогоднішнього Євангельського уривка. Історія про оздоровлення десятьох прокажених відбувається в постійному русі. Прокажені не можуть наближатися до поселення, вони мусять здалека розмовляти з усіма, кого зустрічають по дорозі. Але наближаються до Христа настільки, наскільки можуть, і просять Його про очищення. Христос змушує їх рухатися, посилає їх до священника, оскільки згідно старозавітнього Закону, священник виконував функцію такого собі наглядача за здоров’ям свого народу.
Але ми також чуємо про зворотній рух — рух вдячності. З десяти одужаних назад повертається тільки один. І цікаво, що він був самарянином, тобто чужинцем. Саме чужинець відчув, що Христос — це присутній живий Бог. Христос прийшов до своїх, але свої Його не прийняли, тому той один, який повернувся подякувати, не просто отримав тілесне зцілення, а став своїм, не чужинцем, але причасником Божого Царства, яке наблизилося до людини. Він отримав значно більше, ніж просив.
«Вдячність людини — це благодарність, здатність подякувати тому, від кого я отримав дар, це дуже глибоке духовне дійство, — сказав Патріарх. — Вдячність змінює людину, розширює її серце, робить її здатною повернутися до джерела благодаті, і тим самим робить її здатною отримати набагато більше, ніж вона отримала спочатку».
Блаженніший Святослав зауважив, що молитва подяки є найвищою формою християнської молитви. Ми часто чуємо слово «Євхаристія», тобто причастя Тіла і Крові нашого Спасителя. Але «Євхаристія» також означає подяку.
Сьогоднішня Євангельська історія цікаво завершується. Христос каже до вдячного самарянина: «Встань і йди». Слово «встань» ранні християни розуміли як наказ воскресіння. Це означало бути наповненим вічним життям і йти, бути свідком присутності живого Бога серед людей.
«Як важливо нам, християнам України, бути вдячними під час війни! — сказав архиєрей. — Часом під час війни ми кажемо цілому світу, що той світ для нас ще не зробив. Часом ми бунтуємося і сваримося навіть з Господом Богом. „Боже, чому Ти ще не дав нам одного, другого, третього?“. Але якщо ми будемо вдячними, ми зможемо побачити те, що вже отримали».
«Давайте разом, як Божий народ, зболений Божий народ України, вірні учні Христові, подякуємо Господу Богу за все, що ми від Нього отримали», — закликав Предстоятель. Він припустив, що, можливо, кожного разу, коли під час повітряної тривоги ми спускаємося в бомбосховище, ми вважаємо, що цей час, який зараз живемо, є начебто кредитом життя і довіри Бога до нас, який ми маємо використати якнайкраще. Бо в один момент ми все можемо втратити. Відтак закликав бути вдячними Богові та здатними отримати ще більше.
Департамент інформації УГКЦ
