Міжнародна колаборація космічних агентств NASA, ESA та CSA оприлюднила результати глибокого сканування галактики Messier 82 (M82), розташованої на відстані близько 12 мільйонів світлових років у сузір’ї Великої Ведмедиці. Завдяки інфрачервоній камері NIRCam космічного телескопа James Webb та 65 годинам чистого обсерваційного часу вченим уперше вдалося детально розрізнити приблизно 16,5 мільйона окремих зірок у центральній частині цієї галактики.
Галактика М82, відома також як «Сигара», належить до класу starburst — систем із дуже високим темпом зореутворення. За даними дослідників, через наслідки давнього зіткнення та злиття з сусідньою галактикою, нові зірки тут народжуються приблизно вдесятеро швидше, ніж у Чумацькому Шляху, що робить М82 важливою «лабораторією» для вивчення еволюції галактик.
Попередні спроби вивчати структуру М82 за допомогою оптичного телескопа Hubble обмежувалися щільними шарами міжзоряного пилу. Інфрачервоні спостереження James Webb дали змогу «прорватися» крізь пил: на нових знімках світло мільйонів молодих зірок виглядає як щільні блакитні гранули, що формують своєрідний «викопний літопис» історії галактики. Аналіз радіусів диска М82 з обох боків показав його асиметрію та викривлення, що пов’язують із потужними гравітаційними припливними силами під час галактичного злиття.
Спостереження також зафіксували двополюсні викиди речовини, які простягаються за межі галактичного диска у формі пісочного годинника. Жовті ниткоподібні структури ближче до центру відповідають іонізованому водню, тоді як віддалені помаранчеві шлейфи складаються з дрібних пилових зерен — поліциклічних ароматичних вуглеводнів, що використовуються для картографування міжзоряного середовища.
Проєкт James Webb реалізовано як спільну технологічну ініціативу. Запуск телескопа здійснили за допомогою європейської ракети-носія Ariane 5. Європейське космічне агентство розробило спектрограф NIRSpec і профінансувало половину вартості інструмента середнього інфрачервоного діапазону MIRI у співпраці з Лабораторією реактивного руху NASA та Університетом Аризони. Отриманий масив даних розглядають як початковий етап великої дослідницької програми, у межах якої поєднання архівних оптичних спостережень Hubble та нових інфрачервоних даних Webb має допомогти краще зрозуміти перерозподіл матерії у Всесвіті.
Окремо наголошується, що розрізнення 16,5 мільйона індивідуальних точкових джерел світла на одному знімку потребує застосування потужних обчислювальних систем та нейромереж для автоматичної сегментації зображень і відокремлення корисного сигналу від шумів. Автор матеріалу Герман Богапов проводить паралелі між такими підходами в астрономії та обробкою великих масивів даних у державних реєстрах, де також потрібна високопродуктивна локальна або хмарна інфраструктура.
Джерело: Expert
