Сумна Пасха

“Сумний був той Святий Вечір в 46 році”. Минуло буквально кілька місяців як ми співали цю колядку, проймаючись духом тієї різдвяної трагедії, що відбувалася на наших землях, а вже й до цьогорічних пасхальних свят теж хочеться адресувати майже ці ж самі слова: “сумна у нас Пасха в 20 році”.

Так, поза всяким сумнівом, нам не доводиться терпіти й дещиці того, що відчувало покоління на долю якого випало жити в часи найбільшого розвою епідемії більшовицької зарази, але й нині, пандемія коронавірусу приносить у наші родини відчуття тривоги та страху за власне здоров’я та здоров’я своїх рідних. А деякі сім’ї відчули й дихання пошесті у своїх домівках, лікарні переповнені хворими, дехто вже й втратив своїх близьких, де тут до радості свята?

Але маємо пам’ятати, що які би труднощі і тягарі на душі і тілі ми б не переносили це все тимчасово. Певна річ, ми не знаємо достовірних причин які викликали поширення цієї пошесті у світі, але разом з тим, кожен із нас підсвідомо розуміє, що світ зарвався супроти Бога. Що особливо в останні роки, залишаючись позірними християнами, ми вперто проганяли його зі свого життя. “Я краще знаю, що мені потрібно, я краще знаю як мені треба жити, не треба лізти в моє життя я розберуся в ньому сам.” І в дійсності, багато хто, сам давав собі доброї ради.  Давав, допоки маленький, навіть не те, що мізерний, а мікроскопічний вірус, який на кінчику голки може міститися тисячами, не навів жаху на цілий світ зі всім його сучасним науково-технічним потенціалом. І той могутній та сильний, що високо піднімав над цілим світом, свій портфель з атомною кнопкою, в одну хвилину виявився беззбройним та незахищеним перед нікчемною біологічною формою, яку, в принципі, можна перемогти і шматочком мила.

Ось такий парадокс нашого існування. Щось подібне до християнства: “ Бог вибрав немудре світу, щоб засоромити мудрих, і немічне світу Бог вибрав, щоб засоромити сильне, і простих світу, і погорджених, і незначних вибрав Бог, щоб значне знівечити, так щоб не хвалилося перед Богом жадне тіло.” (1 Кор. 1. 27-29) І нині, Страсної П’ятниці, ми відзначаємо цю найдивовижнішу перемогу через смерть над смертю і проминуть ще раховані години і ми з вами будемо співати радісний гімн на її честь “Христос Воскрес із мертвих смертю смерть подолав і тим, що в гробах життя дарував!” шкода тільки, дуже шкода, що наші храми в цей будуть порожні.

Ті, що в гробах це не тільки ті хто помер фізично, в духовних гробах перебувають і мертві душею. Та Христове Воскресіння дарує надію кожному. На ньому все християнство збудоване, бо як писав апостол Павло: “якщо Христос не воскрес – даремна наша проповідь, даремна наша віра”.

Якою б довгою і важкою не була ніч, вона закінчиться. Якою б страшною і грізною не виглядала дощова чи снігова хмара, частина опадів випаде на землю, а хмара гонима вітрами піде дальше і на небі знову з’явиться сонце. Страсна П’ятниця це трагедія в житті як Сина Чоловічого, так і в житті кожної віруючої людини. Але б якою важкою вона не була, вона проминула, після неї настала Велика Субота, а потім і неділя Воскресіння.

Тому і в нашому житті все перейде. Повіє холодним вітром, дощем, може й градом, але потім цей же вітер розвіє хмари і засвітить тепле сонце яке натхне нас до нового, чергового етапу нашого життя.

Як писав Степан Руданський:

“Зерно поспіє,

Обіллє золотом поля,

І потече ізнову медом

І молоком свята земля.

І все мине, що гірко було,

Настануть дивнії роки; ”

Comments

0 comments

Залишити відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

1 × 3 =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Ми виявили Ad Blocker!

Для коректної роботи порталу просимо вимкнути Ad Blocker.
На сторінках відсутня агресивна реклама.

How to disable? Refresh