Настоятель одеського Свято-Троїцького храму ПЦУ, військовий капелан і колишній полонений російської армії отець Василь Вирозуб опублікував у Facebook розгорнуту заяву щодо українсько-польських відносин, яка одразу викликала жваве обговорення серед користувачів мережі.
Священник почав текст із подяки польському народу за прийняття українських жінок і дітей у перші місяці повномасштабної війни, назвавши цю допомогу проявом «великої душі» нації. Водночас він наголосив, що саме досвід російського полону, через який пройшов сам, дає йому моральне право говорити про свободу й історичну пам’ять «без дипломатичних реверансів».
Центральна теза заяви — заперечення однобокого підходу до спільної історії. Отець Василь стверджує, що неможливо згадувати Волинську трагедію, не говорячи водночас про Пацифікацію українців у Галичині 1930-х років, табір Береза-Картузька, де утримували українських патріотів, а також про події на Лемківщині, в Сяноку та Перемишлі під час операції «Вісла».
Пацифікацію 1930-х років та придушення всього українського в Галичині. Березу-Картузьку — концтабір, створений для українських патріотів. Кров і сльози на Лемківщині, у Сяноку, Перемишлі та жахи акції «Вісла». Наших героїв називають убивцями ті, хто забув, що українці просто дали відсіч силі, яка прийшла на їхню землю з хрестами й нагайками. Якби тодішня польська влада поважала наше право на гідність і свою землю — можливо, ніхто б ніколи й не взяв до рук зброю.
Окремо він зупинився на постаті Романа Шухевича, назвавши його людиною, яка «самотужки дав бій одразу трьом імперіям» — польській, нацистській і більшовицькій. У заяві проводиться паралель із тим, як Польща вшановує пам’ять Юзефа Пілсудського, попри придушення Західноукраїнської Народної Республіки 1919 року.
Звертаючись до символіки, яка нерідко викликає суперечки в Польщі, — червоно-чорних стрічок на вишиванках, — священник пояснив, що для українців це не «прапор війни проти» поляків, а символ внутрішньої стійкості. За його словами, «свободу не випрошують» — вона, на його переконання, здобувається лише власною боротьбою.
Завершуючи заяву, отець Василь висловив сподівання на справжнє братерство між народами, але на умовах взаємної поваги до історичного вибору кожної нації, а не лише до «зручних політичних символів» :
Коли ви бачите українців у вишиванках із червоно-чорними стрічками, не лякайтеся. Це не прапор війни проти вас. Це прапор нашої колосальної внутрішньої сили. Наш народ знайшов у собі духовну велич пробачити польську націю за минулі приниження, кров і сльози. Пробачити заради спільного майбутнього. Але зрадити своїх героїв ми не маємо права — особливо тепер, коли знову вигризаємо право на життя у боротьбі з москвою.
Сьогодні українці на ділі доводять, що вміють бути щирими друзями, стіною закриваючи Європу від орди. І нам боляче бачити, як повз польські кордони летять російські ракети, які ніхто не збиває, тоді як нас продовжують повчати історичній «правильності».
Справжнє братерство польського та українського народів можливе лише тоді, коли воно будується на абсолютній повазі. Не до зручних політичних символів, а до СУВЕРЕННОГО ВИБОРУ НАЦІЇ …Ми поважаємо вашу історію. Поважайте і нашу — вистраждану в окопах, полоні та духовних битвах за свою волю і незалежність.
Контекст. Тема Волинської трагедії 1943 року та подальших подій лишається однією з найчутливіших у відносинах Києва і Варшави. Польський Сейм визнав ці події геноцидом, тоді як частина українських істориків та громадських діячів наполягає на необхідності розглядати їх у комплексі з попередніми репресіями міжвоєнного періоду й депортаціями після війни. Заява отця Василя — ще один приклад того, як ця дискусія виходить за межі академічних кіл і перетворюється на предмет публічних висловлювань відомих українців.
Повний текст заяви — у Facebook-публікації отця Василя Вирозуба: https://www.facebook.com/share/p/1BSFMdyeU9/
