Україна входить до провідних виробників меду у світі та збирає його більше, ніж будь-яка країна Євросоюзу. Водночас на глобальному ринку домінують кілька держав, які формують основні обсяги виробництва та експорту. Дані базуються на зведенні ФАО, продовольчої організації ООН, яка для частини країн сама оцінює врожай.
Хто виробляє найбільше меду у світі
У 2024 році у світі зібрали близько 2 млн тонн меду. Китай утримує перше місце з приблизно 445 тис. тонн — це більше, ніж сукупний результат чотирьох наступних країн.
До першої шістки за обсягами виробництва входять:
- Китай;
- Індія;
- Туреччина;
- Ефіопія;
- Іран;
- Аргентина.
Україна посідає одинадцяте місце у світі, але за обсягами збору меду випереджає всі країни ЄС.
Китай: найбільший виробник і експортер дешевого меду
Китай не лише збирає найбільше меду, а й є головним експортером. У 2024 році країна відправила за кордон майже 170 тис. тонн, тобто близько 40% свого врожаю.
Основні покупці китайського меду — Велика Британія, Японія та Бельгія. При цьому сам Китай імпортує близько 3 тис. тонн меду на рік.
Понад 40% імпорту Китаю припадає на новозеландський мед, який закуповують у середньому по 25 доларів за кілограм. Власний мед Китай продає значно дешевше — приблизно по 1,5 долара за кілограм.
Індія, Туреччина, Ефіопія, Іран та Аргентина: різні моделі споживання і торгівлі
Індія у 2024 році посіла друге місце за врожаєм — близько 146 тис. тонн. Однак через велику чисельність населення на одного жителя припадає лише приблизно 100 грамів зібраного меду на рік — це найнижчий показник серед країн першої шістки.
Туреччина з урожаєм близько 95 тис. тонн є третьою у світі. Найвідоміший турецький продукт — сосновий мед. Понад 90% такого меду у світі виробляють саме там. Для його отримання квіти не потрібні: на турецьких соснах живе дрібний червець, який живиться соком дерева і виділяє солодкі краплі — падь. Бджоли збирають падь як нектар і перетворюють її на мед. Такий продукт називають падевим, і в Україні та ЄС він вважається повноцінним медом нарівні з квітковим. У Туреччині та Греції його традиційно подають із каймаком — густими пряженими вершками — та хлібом на сніданок.
Ефіопія, за оцінкою ФАО, займає четверте місце з близько 86 тис. тонн меду. Це найбільший виробник меду в Африці та лідер за кількістю бджолиних сімей на континенті. До 97% вуликів там — традиційні колоди, які вішають високо на дерева, щоб ускладнити крадіжки.
Особливість Ефіопії — спосіб використання меду. За різними оцінками, від половини до 80% врожаю йде на приготування теджу — медового вина з меду, води та листя місцевого чагарника гешо. Напій подають у спеціальних «тедж-хаусах» у графинах із вузьким горлечком. Офіційний експорт Ефіопії становить у середньому близько 600 тонн меду на рік, тобто приблизно 1% врожаю, тому в роздрібній торгівлі за межами країни ефіопський мед зустрічається рідко.
Іран із близько 80 тис. тонн посідає п’яте місце, а Аргентина — шосте з урожаєм близько 69 тис. тонн. Аргентина демонструє протилежну до Ефіопії модель: понад 90% меду вона експортує, майже три чверті поставок припадає на США. На одного жителя Аргентини припадає близько 1,5 кг меду на рік — це найвищий показник серед країн першої шістки.
Україна: сильний виробник і один із лідерів експорту
У 2024 році в Україні зібрали близько 53,5 тис. тонн меду (без урахування окупованих територій). Для порівняння, в Іспанії врожай становив близько 33 тис. тонн, у Німеччині — близько 32 тис. тонн.
Переважна частина українського меду походить із домашніх пасік. На агрофірми та фермерські господарства припадає близько 400 тонн — менше 1% загального обсягу. В Україні налічується приблизно 2,2 млн бджолиних сімей.
Якщо поділити врожай на кількість населення, на одного українця припадає орієнтовно 1,4 кг меду на рік. Це вчетверо більше, ніж у Китаї, і в 14 разів більше, ніж в Індії. Серед країн першої шістки вищий показник на людину має лише Аргентина.
За підсумками 2024 року Україна стала третьою у світі за експортом меду — після Китаю та Індії. Близько 83% українського експорту припало на країни ЄС. Найбільшим покупцем стала Німеччина, яка імпортувала майже 19 тис. тонн. Далі за обсягами закупівель ідуть США, Польща, Франція та Бельгія.
У 2023 році Україна була другим за значенням постачальником меду для Євросоюзу після Китаю. На український продукт припало 28% усього меду, який ЄС завіз з-за меж своїх кордонів.
Як за етикеткою дізнатися, звідки мед
В Україні країну походження меду обов’язково зазначають на банці. Якщо продукт є сумішшю меду з кількох країн, з літа 2025 року виробники мають вказувати їх у порядку зменшення частки із зазначенням відсотків. Наприклад: «Україна 70%, Китай 30%».
На перехід до нових етикеток виробникам відвели три роки, тому в продажу ще можна зустріти банки без відсоткового розподілу.
У ЄС подібне правило діє з червня 2026 року. До цього на упаковці дозволялося обмежуватися формулюванням «суміш меду з країн ЄС та не ЄС». Такий напис майже не давав покупцеві інформації про реальне походження продукту, тому його замінили на більш деталізоване маркування. Банки зі старими позначеннями ще залишаються в обігу, поки їх допродають.
