Чому Пентагон був вимушений повернутись до цієї ідеї, і на який результат варто сподіватись
Джерело: Defence Express
В пресі з’явились повідомлення про те, що США пропонують країнам Латинської Америки віддати у них наявну техніку радянського зразка для ЗСУ, і натомість отримати нову техніку американського зразка. Ця заява іде з посиланням на слова глави Південного командування ЗС США генерала Лори Річардсон. На перший погляд виглядає дещо обнадійливо, як імпровізований формат підтримки України в умовах, коли Конгрес не хоче погоджувати нам допомогу від США на 60 мільярдів доларів. Але от далі починаються нюанси.
Найголовніший – “ну це вже ж було”, тобто таку ж заяву згадана вище глава Південного командування ЗС США генерал Лора Річардсон робила і в січні 2023 року, і як бачимо, це поки не принесло особливого результату.
Якщо дивитись в оригінал заяви, то побачимо, що пропозиція про обмін радянської техніки для ЗСУ на нову – це скоріше елемент загальних зусиль США по Латинській Америці, аніж цілеспрямований інструмент для допомоги Україні в нових умовах.
Якщо дивитись по даним про наявність радянської та/або російської техніки в країнах Латинської Америки, то якщо винести за дужки Кубу та Венесуелу як дружні Кремлю, то загалом цей регіон складно назвати “клондайком” таких зразків техніки. Не кажучи вже про те, чи мають США наразі достатній дипломатичний вплив, щоб реалізувати подібну пропозицію достатньо оперативно.
Бо для початку можемо пригадати історію зразка січня 2023 року про те, що Україна могла б отримати від країн Латинської Америки декілька десятків Ми-17 та Ми-35, але ці машини згниють як металобрухт. Бо їх власники воліли дослухатись до “застережень” Кремля.
Ну і також – відносно нещодавню історію про те, що Еквадор спочатку збирався віддати Україні свої БМ-21 “Град”, Оса-АКМ та Ми-17, але потім, за деякими повідомленнями, начебто відмовився під тиском Москви.
Якщо ж дивитись по конкретним даним, то справді значною кількістю радянських зразків зброї у Латинській Америці (крім Куби та Венесуели) володіє хіба що Перу. Довідник The Military Balance 2023 говорить про наявність в перуанських збройних сил 165 танків Т-55 (+75 машин на зберіганні), 30 одиниць БРДМ-2, 36 гаубиць Д-30 та 36 гармат М-46калібру 130 мм, 22 систем БМ-21 “Град” та 35 одиниць ЗСУ-23-4 “Шилка”.
Наявна авіація – 19 винищувачів МиГ-29 різних модифікацій, два штурмовики Су-25 в строю та 14 зберіганні, 16 ударних вертольотів Ми-25 та два Ми-35П, 24 вертольоти Ми-171Ш, дев’ять Ан-32Б та два Ан-28. Але поки що не було “сигналів” про те, щоб Перу було готове “ділитись” своїм радянським озброєнням для нас.
Якщо брати дані по іншим країнам, то там арсенали радянської зброї на порядки скромніші. Наприклад, Уругвай – шість САУ 2С1 “Гвоздика”, Мексика – 16 вертольотів Ми-17, Колумбія – до 20 одиниць Ми-17, більшість із яких несправна, Бразилія – 12 списаних вертольотів Ми-35, котрі із-за позиції цієї країни “ризикують” остаточно згнити як металобрухт.
Виходить, що в даній історії США пропонують країнам Латинської Америки віддати для ЗСУ стару авіатехніку, яка в переважній більшості випадків може годитись хіба що як «донори запчастин», в обмін на нову американську авіатехніку. І тут виникають питання одразу в кількох площинах.
Якщо в США є «зайва» авіатехніка, наприклад вертольоти, то чи не варто їх напряму виділити для ЗСУ, де потреба наразі найгостріша. Або ж – справді, в наших умовах може бути важливою допомога і навіть “донорами запчастин” до радянської техніки. Але ж проблема в тому, що в нас ситуація достатньо критична, щоб чекати, поки реалізується пропозиція, вперше озвучена ще в січні 2023 року, і тепер продубльована уже в березні 2024 року.
