СПРАВЖНІЙ ПІСТ – ЦЕ ЗДЕРЖЛИВІСТЬ ЯЗИКА

В часі Великого посту роздумуємо над словами Св. Василія Великого про піст, справжність якого полягає у «віддаленні від себе зла, у здержливості язика, у стриманості себе від гніву та у здавленні в собі лихих пожадань, обмови, брехні, кривоприсяги». Ми, як християни, зазвичай постановляємо собі постити по-справжньому і сьогодні роздумуємо над тим, як важливо у часі посту стримувати свій язик. Знаємо бо з життєвого досвіду і з численних прикладів, що можна виглядати дуже побожними, і часто ходити до церкви, не доторкатися і не їсти м’яса, а той час «пожирати» ближнього свого, не стримуючи свого язика. А язик, як читаємо у Святому Письмі, то такий член, якого дуже важко вгамувати і «ним ми благословляємо Господа й Отця і ним кленемо людей, що створені на подобу Божу» (Як 3,6). Отже, час посту – це час контролю над нашим язиком і над всім тим, що говоримо.

Господь дав людині різні члени тіла і кожен член служить для добра, однак людина може використовувати ті члени тіла і для зла, бо ж людина істота свобідна, як бажає, так і чинить. Так само є і з язиком, який Бог дав людині, щоб вона спілкувалася зі своїми ближніми, прославляла Господа своїми молитвами та піснями, голосила слово Боже. Але людина, тим же самим язиком здатна і грішити: обманювати, говорити погані слова, тобто матюкатися, проклинати, осуджувати і  обмовляти, ображати ближнього в очі чи позаочі.  Апостол Петро в каже: «Улюблені, хто хоче життя любити й бачити дні добрі, хай береже язик від лихого, уста від слів лукавих» і «Очі Господні на праведних, і його вуха звернені до їхньої молитви, обличчя ж Господнє проти тих, які лихо діють» (І Петра 3,10.12).

Правдивий піст включає в себе практику любові до Бога і до ближніх, тобто виконання божих заповідей і ставлення з повагою і пошаною до своїх ближніх. Святіший Отець Папа Франциск в одній зі своїх проповідей застерігає вірних перед небезпекою вдаваного, тобто неправдивого посту, що супроводжується погорджуванням іншими людьми, допускаючи сварки і непорозуміння, непривітне ставлення до інших.

Як часто можна почути в наших родинах та місцях праці чи навчання матюки, погані слова, інколи і прокльони. Багато робітників на будовах і місцях праці матюкаються дуже сильно. А це чиїсь сини, чоловіки і батьки, інколи це можна почути на вулиці і від дівчат. Ця звичка, неначе, укорінилася в нашому народі і чимало осіб на це, навіть, не звертають уваги. Інколи матюкаються наші вірні – ті, які ходять до храму, ті, які носять вишиванки і називають себе патріотами своєї Батьківщини і кажуть, що люблять Україну, а своїми устами безчестять нашу землю і Господа проганяють від себе.

Не стримують язика і ті, хто чинять гріх обмови, осуду і очорнення. Інколи люди не помічають, як вони грішать, а інколи і оправдовують, мовляв «та ж я кажу правду». Скільки обмов у наших домах, у наших місцях праці чи навчання, у наших автобусах. Це може статися навіть і у церкві, куди кожна людина йде, щоб стати перед Господом, а не об’єктом різних балачок чи осудів. Скільки людей бере на себе відповідальність виносити осуд ближнім, інколи і священикам, єпископам. Але кожен гріх язика – ранить, вбиває, принижує, «з’їдає» свого ближнього, а тим самим і себе ставить на місце фарисея, який перед Господом почав себе порівнювати і за це його молитва не була прийнята: «Боже, я дякую Тобі, що я не такий, як інші люди – грабіжники, неправедні, перелюбці, або як оцей митар» (Лк 18,11). Цей фарисей є образом кожної людини, яка грішить осудом, обмовою, очорненням, де б та людина не знаходилася – вдома, на роботі чи навчанні, розмовляючи по телефону чи просто спілкуючись з друзями, а може викладаючи свої думки в інтернеті. Апостол Павло прямо каже: «Жадне погане слово нехай не виходить з уст ваших,а лише гарне, що може в потребі повчити, і щоб це вийшло на користь тим, які чують його» (Еф 4,29).

Ми знаємо таку приказку: «Хто інших обмовляє, той має злого духа на язиці, а хто слухає обмови, має злого духа у вусі». Тому, дорогі і боголюбиві християни, користаймо час посту, щоб контролювати наш язик – чи часом він не стає інструментом диявола – чи він не бреше, не осуджує, не обмовляє, не очорнює, не проклинає, не матюкається? Бо Господь у часі прийняття таїнств Хрещення і Миропомазання благословив наші уста, щоб вони Бога прославляли – тож будьмо людьми благословення – говорімо благі слова і стримуймо язик наш від всякого зла.

о. Йосафат Бойко, ВС

Comments

0 comments

Залишити відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

twenty − 5 =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Ми виявили Ad Blocker!

Для коректної роботи порталу просимо вимкнути Ad Blocker.
На сторінках відсутня агресивна реклама.

How to disable? Refresh