Волонетри проекту “” розповідають про зустріч в мирній обстановці з КІБОРГАМИ, які служать в зоні АТО з березня.
“Кіборги з позивними Амур, Коломбо і Жора (насправді це дуже прості й класні хлопці Дімон, Рома і, звичайно, Жора)) відразу притягують людські погляди. Жора у зеленій куртці військового крою з тризубом, Коломбо у схожій поверх тельняшки, а Амур у цивільному, але на патріотичному шарфі шеврон УКРОП, щоб ніхто не помилився.
Всі троє мобілізовані, причому за власним бажанням, ще в першу хвилю. До війни Амур працював у будівництві, Коломбо був слідчим, а Жора був просто Жорою. Так сталося, що до дому у відпустку вони вже повернулися кулеметником, розвідником та Жорою))
Хлопці деякий час не бачились, тому розмови важливіші за їжу:
– А пам’ятаєте, ми приїхали ввечорі до терміналу, сєпари криють з усього, а нас ніхто не зустрічає. Ми сховалися за бетер, але йому їхати назад. А нам трьохсотих забирати. То ми залягли, а він поїхав. Коли ліхтарик зсередини. Ми туди. А по нас з усього. Там би й полягли. Але хлопці на бетері побачили, розвернулися, прикрили нас бронею й поранених забрали. А Амуру в довбешку о-о-отакий уламок міни летів. Не бачив? А я бачив! Мимо, Слава Богу!
– Ми так особливо не пили, але інколи бадяжили віскарь з колою. Поставимо у холодильник (у Слов’янську) й тиждень п’ємо потроху. А на термінал їхали, дивлюсь – вільне місце у рюкзаку, та й поклав одненьку. Спати лягаємо – холоднеча собача, стін немає, гради-міномети, ну не йде сон і все. Туууут я згадую, а що це в нас у рюкзачку заховалось? Утрьох по три ковточки і краса – можна спати!
– А як у терміналі валити із стрілкотні по нас почали, а ми за стіною заховалися? А потім після обстрілу виявилось, що вона з гіпсокартону?
– Танки сєпарські почали дірки великі у парканах прострілювати, щоб потім снайперам краще працювалося. Пам’ятаєте, як барикаду нашу пострілом підпалило, а Валік під кулями вибіг з вогнегасником? Бо якби ж згоріло, були б наче на долоні.
– А як бетери наші періодично по дорозі без наказу залітали і без наказу розфігачували черговий сєпарський блок-пост. А керівництво ввечорі давай сваритись, а потім – втрат з нашого боку нема, сєпарського блок-посту нема – все, значить НАКАЗ БУВ!! Молодці, хлопці!!
– А як в сортир звикали під градами ходити? А хто перший почав посуд мити та й усіх привчив? А як кролиця виявилась кролем?
– хлопці, ну що це ми про одне й те саме? Давайте тему змінимо! Давайте!!
– А пам’ятаєте, як у Слов’янськ зайшли..? А у Пісках..? А Купол..! А..
Дуже багато спогадів, дуже багато ці молоді хлопці пережили й побачили за останній час. І всі вони хочуть миру, але ніхто не хоче ганьби. І всі як один згодні йти воювати далі з нашим ворогом, який вже забрав не одне життя побратимів та друзів і ще хоче забрати не одне.
