Бажання перемогти агресора та згуртованість українців залишаються досить високими. При цьому готовність воювати, тобто жити під загрозою смерті, досить довго і взяти в руки зброю, готові дедалі менше громадян нашої країни.
Про це розповів “Головкому” генеральний директор Київського міжнародного інституту соціології (КМІС) Володимир Паніотто.
За його словами, йдеться швидше про згуртованість “навколо прапора” – тобто не лише про бажання йти в армію, а й про ставлення до держави, її президента, уряду та парламенту, “де довіра “підскочила” скрізь”, про бажання допомагати армії, донатити, розвивати волонтерство.
“Але будемо відвертими: ті, хто хотіли піти на війну, пішли першими. Тобто ми опитуємо тих, хто не став добровольцем, залишився вдома. І так, тут реально менше за тих, хто готовий ризикувати життям, ніж допомагати чимось іншим”. , – зазначив соціолог.
Він також наголосив, що навіть 8% (готових приєднатися до ЗСУ – УНІАН) можуть бути завищеною цифрою.
“Українці трохи лукавлять, намагаючись виглядати краще в очах інтерв’юерів. І це не суто українська практика, такий прийом відомий соціологам у всьому світі”, – сказав Паніотто.
Він пояснив, що на щирість опитуваних впливають два фактори: страх покарання і так звана “спіраль замовчування” – коли людина знає, що більшість має іншу думку, не хоче висловлювати свою позицію, щоб виглядати “нормально”.
Нагадаємо, за даними голови ради резервістів Сухопутних військ Івана Тимочка, із опитаних 400 чоловіків 48% заявили, що не готові братися за зброю, майже 35% – навпаки, готові, а 17% респондентам важко відповісти.
У той же час дослідничне агентство Info Sapiens заявляє, що з тих, хто готовий зі зброєю в руках вирушити на фронт, 15,8% повністю готові, а 19% швидше готові. При цьому 29,8% опитаних – зовсім не готові, 18,3% – швидше не готові, а 17,1% – важко відповісти.
При цьому понад 70% українців не проти якнайшвидшого завершення війни з Росією дипломатичним шляхом. При цьому особливо наголошується, що про територіальні чи фінансові поступки не йдеться.
