«Сьогодні, 18 жовтня, увесь світ відзначає Європейський день боротьби з торгівлею людьми, започаткований у 2007 році Європейським Парламентом як день консолідації діяльності з підвищення рівня обізнаності щодо феномену торгівлі людьми та небайдужості громадськості до цього явища», – повідомляє о. Роман Сиротич, директор БФ «Карітас-Київ».
Благодійний фонд «Карітас-Київ» майже 7 років не лише надає допомогу та підтримку особам, які постраждали від торгівлі людьми, а й постійно підвищує обізнаність населення у сфері протидії торгівлі людьми через проведення інформаційних кампаній, роз’яснення громадянам видів і форм цього злочину, а також шляхів надання підтримки і допомоги потерпілим. Одним із головних напрямків діяльності Консультаційного центру з протидії торгівлі людьми Карітасу є проведення навчальних лекцій, семінарів серед груп ризику, таких як молодь, безробітні, особи з інвалідністю, охочі працевлаштуватися за кордоном та інші. Проте від торгівлі людьми не застрахований ніхто. В торгівлю людьми можуть потрапити будь-хто, незалежно від фінансових статків, наявності вищої освіти, знання іноземних мов, наявності житла чи роботи. Всесвітню хворобу XXI століття – сучасну форму рабства? можливо подолати лише будучи пильним та обізнаним.
Торгівля людьми є глобальним злочинним бізнесом, сучасною формою рабства, що грубо порушує права людини. Ця діяльність є найшвидше зростаючою кримінальною діяльністю у світі. Торгівля людьми – це кримінальна індустрія, яка продовжує зростати та приносить трафікерам більше 150 млрд доларів доходу щороку, що робить його другим за величиною після торгівлі наркотиків. За оцінками Міжнародної організації з міграції, з 1991 року 260 000 українців постраждали від торгівлі людьми. Українці потрапляють в тенета цього злочину не лише в Україні, але й у Росії, Польщі, інших країнах Європи, Туреччині, США, країнах Центральної Азії та Близького Сходу. Переважна більшість, 90% українців зазнала трудової експлуатації. Сорок мільйонів людей знаходиться сьогодні в рабстві в усьому світі.
Україна була серед перших країн у Європі, яка у 1998 році встановила кримінальну відповідальність за торгівлю людьми. У Кримінальному кодексі України покарання за торгівлю людьми передбачено статтею 149, яка визначає ці злочинні дії як вербування, переміщення, переховування, передачу або одержання людини, вчинені з метою експлуатації, з використанням обману, шантажу чи уразливого стану особи.
Щороку з’являються нові та нові види експлуатації: усиновлення (удочеріння) у комерційних цілях; використання в порнобізнесі; використання у військових конфліктах; залучення до злочинної діяльності; трансплантація чи насильницьке донорство; примус до заняття проституцією; продаж дітей з метою прибутку тощо.
Держава вживає заходів з попередження торгівлі людьми та боротьби з нею, притягнення до відповідальності злочинців та надання допомоги постраждалим. Та попри все, проблема торгівлі людьми не може бути розв’язана на рівні однієї країни: нові виклики та загрози вимагають консолідації – як зусиль інституцій на державному рівні та міжнародної спільноти, так і зусиль кожного з нас. Та для того щоб протидіяти цьому явищу необхідно чітко розуміти його основні елементи.
Метою торгівлі людьми є експлуатація – використання людини без її добровільної згоди. Часто людей просто обманюють, вводять в боргову кабалу та примушують виконати роботу, надати послугу і все лише з метою фінансової наживи злочинців.
Які ж форми експлуатації існують?
«Економічне становище України за останні роки призвело до збільшення кількість випадків трудової експлуатації. З тривалою карантинною ситуацією в Україні виявлені непоодинокі випадки втягнення в порноіндустрію молодих українських дівчат, через соціальні мережі та сайти знайомств. Дівчат шантажують та погрожують розміщення інтимних фото у вільному доступі. Проте така ситуація стається не лише з молодими дівчатами, наявні випадки втягнення в дітей до цього ганебного злочину. А такий вид експлуатації, як примус до жебракування, можна побачити в кожному містечку, а особливо в столиці. Злочинці примушують жебракувати як дорослих, так і малих, як жінок, так і чоловіків, у найбільш людних місцях. Видів експлуатацій занадто багато, злочинці вигадують щоразу нові способи використати людину задля власної наживи», – розповідає юрист Карітасу у Києві Ірина Бойко.
Постраждалі від торгівлі людьми зізнаються, що їх обманули, їм погрожували застосувати фізичну розправу, деяких навіть били, їм не виплачували обіцяного заробітку, нелегальна праця була занадто важка, самостійно вільно вийти з такої ситуація вони не могли, у них відібрали документи та інші особисті речі. Усі постраждалі люди потребують довготривалого психологічного відновлення, допомогу у відновленні документів, юридичний супровід, безпечне місце проживання, забезпечення базових потреб в одязі, взутті, продуктів харчування.
