Я не мало бачив бійців. Різних … Але коли я побачив його … Щось у мені сколихнулося … Я люблю своїх синів, і те що я роблю, я роблю заради них … Щоб їм не довелося розсьорбувати те, що не зробили ми , я готовий зробити для перемоги все, що в моїх силах … Ось він теж … Заради дітей … Заради онуків …
Щоб у їхньому житті не було вибухів, обстрілів, смертей … не було війни … І знаєте … Це правильно! Це по-чоловічому!
Дід, Василь Васильович … снайпер, який може дати фори багатьом молодим …
Він був дуже радий привезеній “кікіморі”,яку зроблено вашими руками … Сказав “Ось тепер можна і на дискотеку”)))
Передавав всім вам “Спасибі!” за “кікімору” та інші подарунки!
Я розпитував чого не вистачає йому зараз … Він сказав “Спасибі! Все є! Оптика непогана є … Тільки денна правда …”
І знаєте … Я прошу … Ні! Я вимагаю вашої допомоги, що б у ТАКИХ бійців БУЛО все необхідне для того, що б ВОНИ ПЕРЕМОГЛИ в цій війні! Заради дітей … Заради онуків …
Усім нашим захисникам потрібна підтримка і допомога. Але ось такі як Дід … Це рве на шматки щось всередині … Ми просто не можемо не допомогти таким як він …
