4-6 серпня відбулося сьоме піше паломництво з Мелітополя до Снігурівки, що в Запорізькій області, де знаходиться копія ікони Матері Божої Сніжної в храмі Святого пророка Іллі (с. Снігурівка).
Вранці 4 серпня паломники зібралися на спільну молитву в Мелітополі в храмі Різдва Пресвятої Богородиці УГКЦ, де духовні настанови їм дав о. Петро Криніцький. Після цього колона прочан рушила за межі міста, а там молодий священик Олександр Богомаз розповів паломникам про Снігурівку та історію ікони.
Перша зупинка прочан була в с. Рівне, де вони перекусили та краще познайомилися одні з одними. Після відпочинку прочани рушили до с. Терпіння, де перепочили та покупалися в джерелах, а крім відновили хресні обіти. Додамо, під час пішого паломництва, його учасники молилися Молитву на вервиці та співали пісні. Серед пісень – гімн Мелітопольського прочанина, де є такі слова:
На півдні України серед степу
Є дивовижні сходи до неба
Це храм у Снігурівці відродився
І дух молитви в людях відновився.
Зупиніться, помоліться, серця Богу піднесімо.
На землі ми є прочани, то ж любов у люд несімо
Наступна зупинка була в с. Орлове, де прочани помолилися Божественну Літургію, сповідалися. Тут о. Тарас, настоятель храму Святого Івана Хрестителя духовно навчав паломників про справжню свободу, яку нам дано Богом, та про її відновлення воплоченим Христос, бо гріх поневолює. У цьому населеному пункті паломники й заночували.
Наступного дня, 5 серпня, вже о 8:00 год. прочани помолилися Молебень до Богородиці. Після сніданку та ігор прочани рушили до с. Хмельницьке, де вони могли послухати конференцію о. Олександра Богомаза. Обідній перепочинок паломників був за селом Урожайне, де їм о. Григорій Березюк розповів про те, як важливо робити перші кроки в духовному житті, без намагання досягти всього одразу. Далі маршрут прочан пролягав через с. Остриківка, що межує зі Снігурівкою. У Снігурівці дорогих паломників вітав владика Степан (Меньок), Екзарх Донецький УГКЦ, який уділив їм архиєрейське благословення. Потім розпочалася Божественна Літургія, яку провадив о. Петро Креніцький, а владика Степан, натомість, під час богослужіння сповідав прочан. Після Вечірньої прочани помолилися Хресну дорогу та послухали концерт гурту “MetaNoya” з Київської Трьохсвятительської семінарії.
Завершилася проща 6 серпня Архиєрейською Божественною Літургією, яку очолив владика Степан. Єпископ в проповіді сказав таке: «Часто, коли читаємо Євангеліє, то можемо зустріти розповіді про різні чудеса, які чинив Ісус, аби не тільки словом, а й ділом переконувати, що Він – Месія, Син Божий. Апостоли, які часто бачили ці чудеса, попри попередження Ісуса, що Його розіпнуть і Він на третій день воскресне, мали все-таки страх, що навіть не могли супроводжувати Його на гору Голгофу». Проповідник наголосив, що в недільному Євангелії йдеться про Христа, що йде по воді: «Коли читаємо про це, то думаємо про те, що неможливо ходити по воді. Але священики із підпілля розповіли мені про випадки, коли вони самі йшли по воді». Один з них такий: священик їхав у село, аби відслужити там Літургію. Коли він приїхав до переправи, аби перейти ріку через кладку, то її там не знайшов. Злива її змила. Він зажурився, адже люди чекали на богослужіння і ніхто не знав, що кладку вода змила. Тоді ж він почав молитися. За його словами, він не знає як опинився на іншому березі. Він розповів, що поглянув на свої мешти і вони були сухі. «Це священик, якому я стовідсотково довіряю. А інший випадок був із нащим магістром в монастирі отців-редимптористів. Його переслідували КГБісти, аби спіймати. Він добіг до ріки й гадав, що тут його спіймають. Та сталося те саме, що й і в попередньому випадку. Він опинився на іншому березі. Повірте, цей священик ніколи не може обманути…Чудесна сила, яку мав Ісус Христос! Я не можу порівнювати Христа, навіть зі священиками, тому що ця сила не тільки воскресила Лазаря, а й самого Себе», – сказав єпископ.
Руслана Ткаченко
