Складні запитання: масонство

Як Церква ставиться до масонства?

Судження Католицької Церкви про приналежність до масонства однозначно негативне. Хоча в Кодексі канонічного права немає згадки про це, незабаром після публікації Кодексу був оприлюднений документ Конгрегації віровчення, в якому недвозначно підтверджується негативна оцінка Церкви діяльності масонських асоціацій, оскільки їхні принципи завжди були несумісні з вченням Церкви, а значить, і належати до цих асоціацій заборонено.

«Віруючі, які належать до масонських організацій, – уточнює документ Конгрегації віровчення, – перебувають у стані тяжкого гріха і не можуть приступати до Святого Причастя». Далі в документі йдеться, що жодна місцева церковна влада не має права виносити будь-які інші судження про масонські організації. Документ підписав кардинал Ратцінгер і схвалив Папа Іван Павло II, з волі якого цей документ і був складений.

Конгрегація віровчення повинна була висловитися з цього питання тому, що за останні десятиліття багато хто сумнівався в незмінності позиції Церкви стосовно масонства, а причиною стала саме відсутність у новому Кодексі канонічного права згадки про відлучення масонів від Церкви.

Насправді масонство Церква засудила багато разів. Ось тільки деякі з документів Учительства на цю тему: апостольська конституція «In eminenti» Папи Климента XII (1738); апостольська конституція Папи Пія VII «Ecclesiam a Jesu Christo» (1821); енцикліка «Mirari» Папи Григорія XVI (1832), кілька енциклік Пія IX. Нарешті, енцикліка Папи Лева XIII «Humanum Genus» 1884 року під заголовком «Засудження філософського релятивізму і моралі масонства». У цьому документі Папа зазначає, що в його епоху масонство «поширилося неймовірно швидко і, проклавши собі зухвалістю і обманом шлях в усі цивільні сфери, знайшло таку силу, ніби воно панує над державами». Лев XIII визначає головну мету масонів таким чином: «Зруйнувати дощенту весь релігійний і громадський порядок, створений християнством, і створити свій порядок, надавши йому ім’я і підставу натуралізму».

Папа уточнює, що під масонством треба розуміти численні близькі йому за духом суспільства, які пропагують абсолютну незалежність і владу людської природи і людського розуму, заперечуючи Божественне Одкровення. Тут Лев XIII додає, що серед масонів є і ті, хто не заперечують Бога, а, подібно до пантеїстів, спотворюють уявлення про Бога. Автор енцикліки не соромиться у висловлюваннях, приписуючи масонству «спрагу помсти, яка палає в серці Сатани проти Ісуса Христа».

Підтверджуючи судження своїх попередників, Папа Лев XIII пише: «Кому дороге католицьке віросповідання і власне спасіння, нехай не має ілюзію, що може зі спокійною совістю записатися, з якої б то не було причини, у масонську секту. Ніхто хай не обманюється показною порядністю: бо декому може здатися, ніби масони не нав’язують нічого, що суперечило б вірі та моральності. Але оскільки сама мета і натура подібних сект є по суті своїй підступною, – неприпустимо ані згадувати про них, ані сприяти їм будь-яким чином».

Comments

0 comments

Про Андрій Петренко

Avatar

Залишити відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

16 − 6 =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Ми виявили Ad Blocker!

Для коректної роботи порталу просимо вимкнути Ad Blocker.
На сторінках відсутня агресивна реклама.

How to disable? Refresh