Згідно з ученням Церкви, спасається і потрапляє в рай той, хто перебуває в стані Божественної благодаті. Однак це не означає, що в рай потрапляють негайно: шлях до нього лежить через чистилище. чистилище – це не покарання, а милість. Як свідчить Катехизм Католицької Церкви, «ті, що вмирають у благодаті та дружбі Божій, але не зовсім очищеними, хоча їм і забезпечене вічне спасіння, після смерті зазнають очищення, щоб набути святості, потрібної для вступу в радість небесну».
Церковне Передання, посилаючись на деякі тексти Святого Письма, говорить про очисний вогонь: «Що стосується невеликих провин, то треба вірити, що перед судом існує вогонь очищення, бо так твердить Той, Хто є Правдою: коли хтось говорить хулу на Духа Святого, то це йому не буде прощено ні в цьому житті, ні в майбутньому (Мт. 12,31-32). З цього твердження ми можемо зрозуміти, що деякі провини можуть бути прощені в цьому житті, а деякі з них – у майбутньому» (Катехизм Католицької Церкви 1031).
Апостол Павло говорить, що «коли чиєсь діло, що його він збудував, устоїться, той прийме нагороду; а коли чиєсь діло згорить, то він зазнає шкоди; однак він сам спасеться, але наче крізь вогонь. Хоча догмат про чистилище Католицька Церква прийняла тільки в XV ст., і на Заході, і на Сході Церква завжди вірила, що душі тих, що покаялися не до кінця, або померли хоча і не в смертному гріху, але в недосконалості, після смерті повинні пройти очищення, і тому їх підтримують заупокійними молитвами.
