Скільки сил у європейської частини НАТО без США і чи вистачить їх проти Росії

Головна проблема Європи у тому, що без США реалізувати операцію “Буря на болоті” буде вже неможливо

Джерело: Defence Express

Поки реальні плани Дональда Трампа щодо зміни архітектури безпеки та виконання своєї головної погрози – вийти з НАТО залишаються лише припущеннями. Хоча за всіма ознаками новий власник Білого дому все ж таки піде на зменшення участі країни в Альянсі, за одним зі сценаріїв, без урахування популізму, лише із залишенням європейським партнерам “ядерної парасольки”.

І ще літом цього року, на тлі американських виборчих перегонів, у Європі вже почали шукати відповідь на питання, а чи буде життєздатним Альянс без повноцінної участі США. Бо наявні цифри не давали впевненості. Відповідно до офіційного звіту НАТО “Витрати на оборону країн НАТО (2014-2024)” від 17 липня цього року оборонні видати США цьогоріч склали 967,7 млн доларів, а у всіх інших членів європейських країн 476,2 млн доларів, а Канади – 30,5 млн доларів.

Загальний склад збройних сил всіх членів НАТО – 3,418 млн осіб, з яких в арміях європейських країн – 2,04 млн осіб, а у США – 1,3 млн. Але у категорію “всі європейські країни” НАТО завжди включається Туреччина, яка на фоні краху європейської системи безпеки може також не брати в ній участь. А це “мінус” 481 тисяча турецьких збройних сил. Тобто вже виключно європейський сегмент НАТО – 1,56 млн осіб. Водночас менше коштів на одного умовного бійця у європейських арміях є доволі показовим у ключі загальної відповідності бойових можливостей.

І необхідно враховувати, що за весь час існування Альянсу за часи Холодної війни головним стратегічним замислом, якщо спрощено, було стримати агресію СРСР у Європі у оборонних боях, дочекатися поки основні сили США не будуть перекинуті через Атлантику, а вже потім завдати ворогу рішучої поразки. І з одного боку РФ це не СРСР та Варшавський договір, а кордон проходить на 800-1000 км східніше Ельби. Але й витрати країн на оборону впали з 3-5% до менше 1-2%.

Також у європейській частині НАТО є відома та суттєва проблема із важким озброєнням, бронетехнікою та артилерією. І хоча дуже несправедливо зводити все до лінійного підрахунку європейських та російських танків, БМП та літаків, головна проблема в тому, що колективні європейські сили у будь-якому випадку не мають величезної переваги над РФ для проведення короткострокової операції у стилі “Шок і трепет” і все може звестися до затяжної війни.

На це докладається те, що основою будь-яких сучасних операцій у доктрині НАТО є завоювання тотальної переваги у повітрі над ворогом та масовані далекобійні удари. А це і є головною можливістю США за рахунок близько 3,5 тисяч бойових літаків та далекобійних засобів ураження типу крилатих ракет Tomahawk. Більше того, авіація європейських країн має менше можливостей через меншу кількість літаків типу AWACS, повітряних танкерів тощо.

Тобто попри те, що європейський сегмент НАТО і без США має перевагу над РФ, у військовій силі головна проблема в тому, що вона вже не така рішуча та не забезпечує можливості реалізувати умовну операцію під назвою “Буря на болті”, як проти Іраку у 1991 році.

А це вже означає необхідність підготовки до зовсім іншої затяжної війни, а не “легкої покатушки” з безлімітною авіаційною підтримкою. Що звісно потребує абсолютно інших підходів до оборонних витрат та загалом розпорядження ресурсами.