Архіпелаг Шпіцберген, також відомий як Свальбард, є одним із найвражаючих і найнезвичайніших куточків Землі. Це найпівнічніше місце на планеті, де постійно мешкають люди. Тут діють унікальні закони та правила, які дивують і навіть здаються вигаданими.
Один із головних об’єктів, що вирізняє Шпіцберген, — Всесвітнє сховище насіння, розташоване в надрах вічної мерзлоти. Цей бетонний бункер спроєктований так, щоб витримати найгірші катастрофи — від ядерного вибуху до падіння метеорита. У ньому зберігаються копії насіння майже всіх сільськогосподарських культур, відомих людству. У разі глобальної катастрофи саме це місце може забезпечити “перезапуск” аграрної системи планети.
Ще однією унікальною особливістю є офіційна заборона на смерть у столиці архіпелагу — Лонг’їрі. Причина — не в релігії чи етичних нормах, а у фізиці: через постійно мерзлу землю тіла не розкладаються, зберігаючись століттями в майже ідеальному стані. Це несе небезпеку поширення вірусів, які давно зникли, і привертає хижаків — зокрема білих ведмедів. Через це тяжкохворих людей оперативно евакуюють на материк.
Шпіцберген вважається територією дикої природи, в якій людина є гостем. Популяція білих ведмедів тут більша, ніж кількість мешканців. Через це вихід за межі населених пунктів можливий лише зі зброєю. Навіть студенти Університетського центру Свальбарда під час першої лекції вивчають основи стрільби, а не географію.
Згідно з Шпіцбергенським договором 1920 року, архіпелаг належить Норвегії, але громадяни всіх країн-підписантів мають право безвізового проживання і працевлаштування. Серед них — і Україна. Це робить Шпіцберген унікальним міжнародним простором в Арктиці.
Архіпелаг також відіграє важливу роль у дослідженні змін клімату. Тут льодовики тануть швидше, ніж у будь-якому іншому регіоні, що дає змогу науковцям спостерігати глобальне потепління в реальному часі. Шпіцберген — це природна лабораторія, де людство адаптує побут до екстремальних умов.
З огляду на кліматичні зміни та відкриття нових торговельних маршрутів у Північному Льодовитому океані, постає питання: чи може Шпіцберген стати важливим економічним чи логістичним центром майбутнього?
