Шлях додому: поради о. Олега Харишина на Великий Піст

Християнин, який спостерігає не тільки зовнішній світ, але і внутрішній, духовний – потребує митей переусвідомлення. Саме піст є тою гарною нагодою, щоби звірити свій духовний компас із Божим і відкорегувати напрям своєї життєвої дороги, перепитати Бога:  чи я на вірному шляху?

То зробімо це!

Питай і перепитуй

“Ти той, що має прийти, чи іншого маємо чекати?”(Мт. 11:3)

Як бачимо, Йоан знає, але не боїться перепитати Ісуса ще раз, аби перевірити правильність своїх міркувань.

Піст – нагода стати справжнім. Ми стаємо перед дзеркалом і бачимо себе. Спитаймо Бога: чи те, що я бачу зараз – це я справжній?

Дуже важливо пам’ятати, що коли ми виштовхуємо із свого життя речі, які здаються нам вагомими, але насправді такими не є  – починаємо помічати те, що за задумом Бога є важливим і потрібним для нас – те що будує нас справжніх. І, звільняючи простір свого серця, починаємо усвідомлювати на скільки нам Його бракувало, на скільки ми Його потребували.

Це називається внутрішньою духовною дисципліною – людина опановує сама себе.

Від Вавилона до Єрусалиму

Над вавилонськими ріками, там ми сиділи й ридали, як згадували Сіон.

На вербах, серед нього, повісили ми наші гусла.

Бо там пісень у нас просили ті, що в неволю нас забрали, просили радости у нас тії, що мук нам завдавали: «Співайте нам пісень сіонських!»

Як нам пісень Господніх на чужій землі співати? (Пс. 137: 1-4)

 Власне, на початку цього шляху, дуже важливо усвідомити, що я в неволі – у своїх немочах і гріхах. Там де я є – місце страждання і сліз. І неволя в кожного своя.  Блудний син злякався тих свиней та стручків, які вони їли, і саме цей страх став вирішальною рушійною силою у його поверненні додому.

Нині маємо нагоду віднайти свій шлях додому, вернутися до рідного краю. Але є одна проблема: довге перебування у неволі може витерти із пам’яті смак справжнього життя та власної ідентичності. Тому пробуймо подумати над такими запитаннями і даймо чесну відповідь на них:

Чи я ще пам’ятаю Батьківський дім?

Чи я ще вмію любити, прощати?

Чи я не забув Пісню Сіонську”?

Відповідь на них – вказівник на нашому духовному шляху.

 Святість – перша необхідність

Впродовж посту ми очищаємо свій духовний зір, слух і серце та, водночас, –  стаємо чутливими на дію Бога. Роблячи маленькі кроки аби наблизитись до Нього, ми наближаємось також і до своєї святості.

Одного разу Матері Терезі з Калькутти поставили таке питання: “Всі вас вважають святою. Чи вам не важко, чи не є тягарем для вас те, що усі вважають вас досконалою?”. А вона журналістові відповіла так: “Святість це не є розкіш, це є перша необхідність”.

Ми маємо прагнути святості.

В чому кого осудиш – в тому сам будеш

Настанов на піст є чимало: очищення душі, смирення, тиша, милостиня та інші. Але яку із них можна назвати особливою? – “Не осуджуй ближнього”.

Всі наші немочі приходять до нас через ворота, які відчиняє осуд. Навіть якщо ти слабкий в молитві і тобі важко стишити своє серце – не осуджуй, і ти не розминешся із своєю нагородою. Бо гріх співрозмовника нам відомий, але його зусилля в покаянні – ні. Суд належить лише Богові, тому відділяйте зло людини і вірте в її доброту.

Як відрізнити осуд від викладення фактів? Колись вл. Ігор Возьняк виділив кілька простих критеріїв. Їх лише два:

  • Чи ти говориш про людину з любов’ю?
  • Чи бажаєш добра цій людині?

Не осуджуй, а прийми. Бачачи в своєму ближньому 10 поганих рис і лише одну добру, довірся Богові і скажи: ”Боже, я знаю лише цю одну добру рису, а ті 10 – це Твоя справа.”

Бог говорить тисячі слів, нічого не кажучи

Молитва, особливо в часі посту – страшний суд для нас. Бо чим більше ми молимося – тим більше усвідомлюємо як ми, насправді, далеко від Бога. Він запалює всередині людини могутній вогонь, який палить все на своєму шляху, але не спалює саму людину, а лише її немочі – весь той гармидер, що в душі.

Можна скласти собі довге і складне молитовне правило на час посту, але протягом такої молитви так ні разу і не зустріти Христа. Тому моліться як молитесь, але робіть це щиро, особливо зараз. З часом побачите, як самі захочете більшувати глибину цих зустрічей. Бо справжня молитва не помічає часу.

Будьте уважні і зупиніться на хвилю кожного разу перед молитвою для того, щоби ще раз собі усвідомити хто ви і з ким зараз розмовлятимете. Постаньте перед Богом таким, яким ви є – з усіма своїми плюсами і мінусами. Бог і так їх знає.

Пам’ятайте: молитва дає сили прощати і не осуджувати. Це могутній щит духовного життя і віри.

Почни і побачиш:  це світло після ночі, полегшення після тягару, свобода після неволі. Після цього не зможеш не прагунти посту…

 

Довідка:

9 лютого у Львові відбулась зустріч для молоді на тему “Чаювання з Богом: постіть з радістю”, організована ЛМГО “Українська Молодь – Христові”.

Гість – о. Олег ХАРИШИН, настоятель студентського храму Покрови Пресвятої Богородиці,  м. Тернопіль, засновник спільноти “Українська молодь – Христові” у Тернополі.

Ірина ВЛАДИМІР

Comments

0 comments

Про Андрій Петренко

Avatar

Залишити відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

12 − eleven =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Ми виявили Ad Blocker!

Для коректної роботи порталу просимо вимкнути Ad Blocker.
На сторінках відсутня агресивна реклама.

How to disable? Refresh