Покупці онлайн-магазинів часто замовляють одяг, приміряють його вдома й повертають, якщо розмір або фасон не підійшли. Для споживача це зручно, але для торгівлі та довкілля повернення мають значні наслідки. Важливо розуміти, що відбувається з такими речами далі і як на це впливають нові правила Євросоюзу.
Скільки одягу повертають і що з ним роблять
У країнах ЄС повернення одягу з онлайн-замовлень є масовим явищем. У середньому покупці відправляють назад кожну п’яту річ, придбану в інтернеті, а серед взуття повертають майже кожну третю пару.
Близько 70% таких повернень пов’язані не з браком, а з тим, що не підійшов розмір або фасон. Тобто сам товар залишається цілим і придатним до продажу.
У Німеччині 2021 року 93,2% усіх повернених товарів, переважно одягу, знову продали як нові. Це означає, що більшість речей повертається на склад і потім знову потрапляє до наступного покупця.
Чи можуть вам надіслати річ, яку вже хтось приміряв
Так, це звичайна практика. Багато великих інтернет-магазинів не обробляють повернення самостійно, а передають їх спеціалізованим компаніям. В однієї з найбільших таких фірм у Європі щороку понад 12 мільйонів повернень, і значну частину становить саме одяг.
У таких центрах кожну річ оглядають за встановленими правилами магазину й вирішують, що з нею робити далі. За даними самої компанії, у найбільших клієнтів близько 94% речей визнають «як нові», перепаковують і знову відправляють у продаж.
На подальшу долю товару суттєво впливає, як саме покупець його повернув. Якщо одяг не носили, зберегли ярлики й охайний вигляд, шанси, що він знову потрапить до іншого покупця як новий, значно вищі.
Чому не всі повернення знову потрапляють на полиці
Навіть якщо річ придатна до використання, її шлях назад до покупця може виявитися складним і дорогим. Пункти приймання, сортування та склади інтернет-магазинів часто розташовані в різних країнах, тому посилка може подолати понад тисячу кілометрів. На це йдуть тижні, і товар може «пропустити» свій сезон.
Наприклад, зимовий одяг, що повернувся на склад навесні, уже важко продати за повною ціною. Те саме стосується сезонних речей, як-от різдвяні светри, які повертають після свят.
Друга причина — економічна. Доставка, перевірка, чищення, пакування та зберігання коштують дорого. Для недорогих речей витрати на обробку повернення можуть перевищувати їхню вартість. У таких випадках продавцю іноді вигідніше замовити нову партію, ніж працювати з поверненим товаром.
Частину повернень магазини просто знищують. Опитування німецьких рітейлерів 2019 року показало, що трохи більше половини таких речей уже не підлягали відновленню — наприклад, були зіпсовані. Інколи товар знищують і на вимогу бренду, якщо йдеться про дорогі марки, які не хочуть, щоб їхній одяг продавали з великими знижками.
До 44% повернених речей не знаходять нового власника
Для магазинів річ вважається «врятованою», коли її вдалося повернути на полицю. Однак подальшу долю таких товарів вони зазвичай не відстежують.
Дослідники з університетів Ізраїлю та Нідерландів проаналізували дані про посилки з одягом, які повернули у великі західноєвропейські інтернет-магазини. За їхніми оцінками, від 22 до 44% повернених речей так і не доходять до нового власника.
Різниця залежить від того, на який склад потрапляє товар. Там, де працюють спеціально навчені працівники, які можуть пришити відірваний ґудзик, вивести легку пляму чи повісити нову бирку, без нового господаря залишається близько п’ятої частини речей. Але така обробка потребує часу й коштів, тому частіше повернення лише швидко оглядають і сортують. У такому разі майже половина речей так і не знаходить покупця.
Що відбувається з тим, що не продали як нове
Якщо річ має невеликий дефект або належить до минулої колекції, її зазвичай продають зі знижкою. Те, що не вдалося реалізувати навіть за зниженою ціною, можуть передати на благодійність або продати перекупникам.
Перекупники купують повернення великими партіями, цілими палетами й майже за символічну ціну, а потім реалізують їх через аукціони та ринки.
З одягом, який передають на благодійність, ситуація теж непроста. У секонд-хендах Західної Європи вдається продати лише від 4 до 30% таких речей. Решту відправляють на переробку або продають перекупникам у країни Східної Європи, а звідти частина потоку рухається далі — в Азію та Африку.
Іноді магазину вигідніше викинути річ, ніж віддати її безкоштовно. У Німеччині з подарованого товару сплачують такий самий податок на додану вартість, як і з проданого. Натомість за знищений товар ПДВ не нараховується. За результатами згаданого опитування, сплата цього податку часто обходилася дорожче, ніж утилізація.
Речі, які так і не знайшли нового власника, можуть порізати на ганчір’я, а частину спалюють на сміттєспалювальних заводах, де з них отримують енергію.
Нові правила ЄС: знищувати непроданий одяг заборонено
З 19 липня 2026 року в Євросоюзі для великих компаній запроваджено заборону на знищення непроданого одягу, взуття та аксесуарів. Під ці правила підпадають і речі, які покупець повернув протягом 14 днів після отримання — вони юридично вважаються непроданими.
Переробка, коли новий одяг ріжуть на сировину, також прирівнюється до знищення. Викидати можна лише те, що вже неможливо продати або віддати. Йдеться, наприклад, про невиправний брак, підробки, а також речі з плямами чи забрудненнями від покупця, які не можна усунути без надмірних витрат.
Дозволяється знищити й той товар, який ніхто не забрав навіть безкоштовно, хоча магазин пропонував його без оплати.
Для середніх компаній ці обмеження почнуть діяти з 2030 року, а малий бізнес від заборони звільнений. У Франції подібні правила щодо знищення непроданих товарів діють ще з початку 2020-х років.
Таким чином, повернення одягу в інтернет-магазини — це не лише зручність для покупця, а й складна логістична та економічна система, на яку дедалі більше впливають екологічні вимоги та регулювання в ЄС.
