Шість поширених жіночих імен — Олександра, Вікторія, Ольга, Владислава, Діана й Маргарита — мають не лише «сильний» характер у народних уявленнях, а й промовисте походження та несподівані історичні зв’язки. Частина з них буквально містить у собі «перемогу», «захист», «владу» чи «славу», а за іншими стоять княгиня, богині та королева.
Олександра: «захисниця людей» зі стародавньої таблички
Ім’я Олександра походить із грецької мови й утворене зі слів «захищати» та «людина», тому його тлумачать як «захисниця людей».
Зазвичай його сприймають як жіночу форму чоловічого імені Олександр. Однак найдавніший відомий запис цього імені, який виявили дослідники, зафіксований саме в жіночому варіанті. Слово «Олександра» видряпане на глиняній табличці мікенських греків другого тисячоліття до нашої ери, задовго до появи Олександра Македонського.
У той самий період ім’ям Олександра називали й богиню Геру — це було одним з її епітетів.
У побуті це ім’я має стільки форм, що в одній родині можуть жити «різні» Олександри: Олеся, Леся, Саша, Сашуня, Шура, Сандра. Часто буває, що в документах записано «Олександра», а в житті людину всі знають як Олесю чи Лесю.
У популярних описах характеру Олександру називають прямолінійною, такою, що говорить відверто й не терпить обману, очікуючи такої ж чесності від інших. Через працьовитість і наполегливість їй нерідко довіряють керівні обов’язки.
За новим церковним календарем іменини Олександри припадають на 23 квітня — день пам’яті мучениці цариці Олександри. Також згадують це ім’я 18 травня та 6 листопада.
Вікторія: богиня перемоги і «вікторія» на городі
Латинське слово victoria означає «перемога». Так римляни називали свою богиню перемоги, яку греки знали як Ніку. Відомий спортивний бренд Nike отримав назву саме від Ніки, тож Вікторія й Nike — це, по суті, одне й те саме ім’я в різних мовах.
Ім’ям Вікторії назвали й ягоду. У XIX столітті до наших городів потрапив один із перших великоплідних сортів садової суниці. Сорт мав назву «Вікторія» — на честь британської королеви Вікторії. Він добре переносив морози, прижився, і його назва згодом закріпилася за самою ягодою. Хоча цей конкретний сорт нині майже не вирощують, полуницю на грядках за звичкою й далі називають «вікторією».
У родинному колі Вікторію частіше кличуть Вікою, Вікусeю або Вітою. При цьому Віта може бути як скороченням від Вікторії, так і від Віталії, тож інколи варто уточнити повну форму імені.
У характеристиках імені Вікторію описують м’якше, ніж можна було б очікувати від «перемоги»: її вважають доброю, чуйною, відкритою в спілкуванні, готовою поділитися останнім заради друзів. Важливі рішення вона схильна довго обдумувати й радитися з близькими.
Іменини Вікторії відзначають 17 листопада — у день мучениці Вікторії з іспанської Кордови.
Ольга: скандинавське «свята» і київська княгиня
Ім’я Ольга має скандинавське походження. Давньоскандинавське Helga означає «свята», а чоловіча форма Helgi у нас перетворилася на Олега. Обидва імені прийшли разом із варягами й згодом стали звичними, як імена Ігор та Гліб.
Найвідоміша носійка цього імені — київська княгиня Ольга, яка правила в X столітті. Під час хрещення вона отримала ім’я Олена. Зазвичай святих у церковних календарях записують саме за хрещеним ім’ям, але перших українських святих занесли до календаря за їхніми давніми, дохристиянськими іменами. Тому в церковному переліку ми бачимо Ольгу, а не Олену.
Серед пестливих форм від Ольги згадують не лише Олю й Олечку, а й Люсю, Льолю, Лесю. Через це Леся може виявитися як Ольгою, так і Олександрою.
У описах характеру Ольгу називають упертою й вразливою з дитинства, схильною тримати свої думки при собі й не відступати від свого. Її вважають честолюбною, такою, що не хоче поступатися іншим, водночас — домосідкою, яка любить приймати гостей.
Іменини Ольги припадають на 11 липня — день пам’яті княгині Ольги. Раніше, коли церковний календар вели за старим стилем, це свято відзначали 24 липня.
Владислава: слов’янська «володарка слави»
Владислава — єдине суто слов’янське ім’я в цьому переліку. Воно утворене з двох коренів — «володіти» та «слава» — і тлумачиться як «та, що володіє славою».
У давніх літописах чоловіча форма мала повніший вигляд — Володислав, із тим самим коренем, що й у слові «володіти». У скороченому варіанті Владиславу часто називають Владою.
Це ім’я має несподіваний «родинний» зв’язок з Угорщиною. Латиною його записували як Ladislaus, і з цієї форми в угорській мові виникло чоловіче ім’я Ласло, яке нині є найпоширенішим чоловічим ім’ям в Угорщині. У польській мові пара звучить як Владислав і Владислава — майже так само, як в українській.
Святої Владислави в церковному календарі немає, тому окремого дня іменин це ім’я не має.
Діана: «божественна» богиня Місяця й полювання
Ім’я Діана походить із латини й пов’язане зі словом «бог». Його перекладають як «божественна», «небесна».
У давніх римлян Діана була богинею Місяця й полювання, покровителькою лісів і диких тварин. Згодом римляни ототожнили її з грецькою Артемідою, сестрою-близнючкою Аполлона. Тому знаменитий храм Артеміди в Ефесі, який входить до переліку семи чудес світу, інколи називають також храмом Діани.
Дівчаток у Європі називають Діанами щонайменше з епохи Відродження, коли античні імена знову стали модними.
Святої Діани в церковному календарі немає, тож і окремого дня іменин це ім’я не має.
Маргарита: «перлина» з давньоіранським слідом
Латинське margarita означає «перлина». Римляни запозичили це слово в греків, а ті — з перської мови. У давньоіранській мові слово, яким позначали перли, буквально означало «добутий з мушлі».
У побуті Маргариту часто кличуть Ритою, Ритусею або Тусею. Це ім’я має безліч варіантів у різних країнах, через що його не завжди легко впізнати. Маргарет, Марго, Грета — усі ці форми пов’язані з Маргаритою. Навіть Гретхен, героїня «Фауста» Ґете, носить пестливу форму від Грети, а отже, теж пов’язана з ім’ям Маргарита.
Ім’я Маргарита відоме й завдяки популярній піці. За легендою, у 1889 році неаполітанський пекар назвав піцу на честь італійської королеви Маргарити, а поєднання томатів, моцарели й базиліку мало відтворювати кольори італійського прапора. Водночас історики ставляться до цієї історії з певним скепсисом.
У характеристиках імені Маргариту описують як пряму людину, яка говорить те, що думає, але настільки логічно, що на неї не ображаються. Вважається, що свою позицію вона змінює лише тоді, коли сама переконається, а попри сильний характер більше живе для інших, ніж для себе.
Іменини Маргарити відзначають 17 липня — у день великомучениці Марини Антіохійської. Цю святу в церковному календарі згадують під двома іменами: «Марина (Маргарита)».
