У Берліні досі не готові виконувати норматив НАТО щодо витрат на оборону, але це стосується не лише цієї країни
Джерело: Defence Express
Уряд Німеччини відмовився від плану перейти на 2% від розміру внутрішнього валового продукту на оборонні витрати у 2024 році. Навіть попри те, що саме така межа є обов’язковою для всіх членів НАТО, а Берлін в останній раз виділяв такі кошти ще у 1991 році.
Більше того, Німеччина роками економила на обороні, досягши у 2005 році антирекордного рівня 1,1%, а на 2022 рік рівень витрат складав 1,44%. Водночас вихід на плановий показник у 2% тепер запланований на п’ятирічну перспективу, про що з посиланням на свої джерела у Берліні повідомило Reuters.
І це замість того, що б рятувати власну обороноздатність від катастрофи. Її поточний стан викликає величезну кількість запитань відносно боєздатності у всіх сферах, включно із 30% боєздатними САУ PzH 2000, систематичними проблемами з ударними вертольотами Tiger, скандал з виведеними з ладу під час навчань БМП Puma тощо.
А також на фоні вкрай малих замовлень озброєння, починаючи від снарядів до 2031 року на тиждень реальної війни, до вкрай слабих темпів модернізації бойових машин, та закупівлі “цілих” 18 танків Leopard 2 зі строком до 2026 року.
Тобто окрім витрати грошей на підтримку Бундесверу, Берлін насправді має вкладати значні кошти, щоб виправити всі помилки. І ще більше коштів для того, щоб реалізувати план з розширення власних збройних сил шляхом формування боєздатних дивізій. А лише ця задача вимагає замовлення сотень бронемашин та інших видів озброєння, розгалуження інфраструктури та постійних витрат на підтримку боєздатності нових сил.
Й може здатися, що це лише проблеми самого Бундесверу, який продовжить відчувати брак фінансування. Але насправді це торкається не лише Німеччини. І мова навіть не йде про те, що лише Берлін вважає себе “щитом Європи”. Розширення витрат на оборону для Німеччини мало стати каталізатором для її оборонної промисловості, від якої залежить обороноздатність багатьох інших країн.
Бо значна частина озброєння у європейському сегменті НАТО – німецького походження, або частково виробляється за участі німецьких компаній. Якщо брати лише готову продукцію, то мова йде про дійсно пан’європейський танк Leopard 2, винищувач Eurofighter, величезний сегмент стрілецького озброєння тощо. А у реальності необхідно додати й виробництво величезної кількості компонентів для інших виробників озброєння.
А це означає лише одне – зброї у Європі більше не стане, а “кузнею” озброєння стане інша країна, але згодом. Наприклад, Польща, яка здається поставила собі саме таку стратегічну мету з огляду на планомірні стратегічні рішення.
