За результатами жеребкування 1/8 Ліги Європи УЄФА, суперником «Шахтар» буде італійська «Рома». Матч-відповідь в Римі – 13 березня.
Знайомимо вас із нинішніми реаліями віце-чемпіона Італії, а також із головними змінами в римському клубі.
Історична довідка: Рома (Італія)
Незабаром після поразки від «Гірників» в березні 2011 року «Рома» змінила власника. Саме римський клуб став першим в Італії, який перейшов в руки іноземних інвесторів ще до того, як це стало мейнстрімом.
Насправді дурна слава про фінансовий стан «джалороссі» пустила своє коріння ще в середині «нульових», проте рішучі дії послідували лише на початку нового десятиліття. Сім’я Сенсі, що володіла 67% акцій клубу і нафтовою компанією «Italpetroli», буквально загрузло в боргах (більше 400 мілльйонів євро) і ледь не довело «Рому» до банкрутства. Клуб, як і «Italpetroli», перейшов у власність головного кредитора Сенсі – банку “UniCredit”, а згодом був викуплений американськими інвесторами з італійським корінням Джеймсом Палоттою і Томасом Ді Бенедетто через компанію «Boston International Group».
Американці побачили в «Ромі» величезний потенціал, який не був реалізований через підхід попередніх власників. Для Сенсі «Рома» залишалася звичайним дорогим хобі і не розглядалася як бізнес-проект. Нові власники хотіли побудувати в Римі бренд світового рівня і створити комфортні умови для отримання прибутку з цього статусу.
Одразу ж влітку 2011 почалися серйозні зміни. Будувати нову команду був запрошений Луїс Енріке зі структури «Барселони», а фінансові вливання обернулися масштабною трансферною кампанією. Римляни розпрощалися з доброю половиною основного складу (Вучініч, Менез, Ріїсе, Мексес, пізніше – Пісарро і Борьелло) і підписали ряд перспективних гравців (Кркіч, Ламела, Пьянич, Кьяер), однак з цього нічого доброго не вийшло.
За два роки американські власники вирішили внести невеликі зміни в емблему клубу, але вболівальники далеко не одразу прийняли нововведення. На щастя, зміни були досить незначні (монограма ASR була замінена на напис Roma, також на логотип був доданий рік заснування клубу – 1927) і протести досить швидко припинилися.
Варто відзначити, що вболівальники досі недолюблюють нових власників не дивлячись на очевидний прогрес клубу. Судіть самі. Команда піднялася з середини таблиці і тепер стабільно займає місце в трійці, іноді нав’язуючи боротьбу всемогутньому «Ювентусу». Генеральний директор клубу заявляє, що за два з половиною роки клуб буде грати на власній 55-тисячній арені. «Рома» підписує угоди зі світовими брендами і регулярно відвідує США в ході передсезонних турне.
Але зрозуміти тіфоззі частково можна. Фінансове оздоровлення клубу якщо і просувається крихітними кроками, то все ще за рахунок продажу лідерів. А регулярна втрата ключових виконавців очікувано призводить до відсутності стабільності і трофеїв. Так Лучано Спаллетті перед початком поточного сезону вирішив покинути клуб через те, що боси відмовилися зберігати кістяк команди і не збиралися купувати адекватну заміну виконавцямб що залишають Рим.
Тренер
В результаті заміну довелося шукати для самого Спаллетті. Римляни зробили ставку на свого колишнього гравця Еусебіо Ді Франческо, який встиг зарекомендувати себе відмінним фахівцем для клубів зі скромними можливостями.
Ді Франческо виступав за «Рому» на межі тисячоліть і навіть вніс свій внесок в останній гучний успіх команди – перемогу в Серії А в сезоні 2000/01. Після чемпіонського сезону кар’єра хавбека пішла на спад, а в середині нульових він припинив активні виступи.
Він пішов щоб повернутися. За кілька років Еусебіо, названий на честь португальської легенди, почав свій тренерський шлях в італійській трясовині. Його роботу з «Віртусом» і «Пескарою» можна було назвати успішною, але дебют у Серії А з «Лечче» обернувся повним провалом. Вже на початку грудня тренер залишився без роботи, а команда встигла закласти серйозний фундамент для вильоту в Серію Б.
Незабаром після цього почалася історія, для якої характеристика «казка» підходить максимально. Ді Франческо прийняв «Сассуоло», що не хапав зірок з неба навіть у Серії Б, створив симпатичну і самобутню команду, впевнено вивів її в еліту, а потім і в єврокубки. Траплялися на цьому шляху і неприємні моменти. Наприклад, жахливий старт першого сезону в Серії А, підкріплений поразкою 0:7 від «Інтера», змусив керівництво клубу розпрощатися з молодим фахівцем, проте через кілька турів він повернувся і зробив маленьке диво. Фінішний ривок «чорно-зелених» дозволив їм врятуватися від вильоту, а за два роки вони вже дісталися до групового етапу Ліги Європи.
Боротьбу на три фронти скромний клуб не потягнув, але це не найголовніше. Команда без особливих проблем зберегла прописку в Серії А, заявила про себе в єврокубках, а головний творець цього успіху отримав заслужене підвищення.
Трансфери
Тіфоззі, які очікували більш імениту заміну для Спаллетті, прийняли Ді Франческо досить тепло (колишній гравець, як-не-як). Хоча призначення нового спортивного директора було сприйнято навіть з більшим піднесенням. У Рим приїхав Мончі, який творив дива із «Севільєю», регулярно відшукуючи неограновані самородки і продаючи їх згодом за шалені суми.
Перші результати роботи нового спортдира досить суперечливі. Серед успіхів варто відзначити, в першу чергу, продаж Леандро Паредеса і Антоніо Рюдігера за 23 і 35 мільйонів євро відповідно. А от далі починаються питання. Перехід Мохамеда Салаха за 42 мільйони – це скоріше провал, адже вже зараз реактивний єгиптянин коштує близько 100. Патрік Шик і Рік Карсдорп, представлені в міжсезоння як «майбутнє клубу», більше часу проводять в лазареті, ніж на тренуваннях. Придбання Дефреля і Пеллегріні з «Сассуоло» – точно не заслуга Мончі, а загадкова історія Ектора Морено (прийшов влітку, пішов у січні) так і не отримала жодного пояснення. Ще один «плюс» у список досягнень іспанця січневий перехід запасного захисника Емерсона Палмієрі в «Челсі» за 20 мільйонів євро.
У сухому залишку – +50 євромільйонів за два трансферних вікна і лише один однозначно вдалий трансфер «на вхід» від Мончі – Александар Коларов. Ще один новачок почав розкриватися лише через півроку в Римі, але вдала гра Ченгіза Ундера в останніх матчах – це поки лише спалах, яка вимагає перевірки більш тривалою дистанцією.
Команда
Ді Франческо не став експлуатувати напрацювання Спаллетті, а відразу почав насаджувати свою філософію. З точки зору схеми це спричинило за собою мінімальні зміни. Перехід з 4-2-3-1 на 4-3-3 стався за рахунок перевороту трикутника в центрі поля основою вгору і більш високої гри вінгерів.
Але ключові зміни торкнулися не схеми, а принципів гри. «Рома» стала діяти набагато надійніше в обороні, а виходи в атаку стали швидшими і вертикальними, без затяжних комбінацій. Арсенал команди в атаці скоротився до стрімких флангових ривків і закидів на Едіна Джеко.
До певного моменту ці зміни давали результат у вигляді місця в топ-4 і виходу зі складної групи ЛЧ з першого місця, але в грудні у команди почалася чорна смуга. Фанати поспішили звинуватити в усьому літнє турне по США, під час якого команда не зуміла належним чином підготуватися до сезону. Вперше за п’ять років «Рома» не виграла у 5 матчах Серії А поспіль, а вихід з кризи ознаменувався поверненням до схеми 4-2-3-1. Ді Франческо визнав свою помилку і повернувся до попередньої формації (з двома опорниками), яка була більш звична гравцям. Чи варто нагадувати, що схожий шлях в своєму першому сезоні в «Шахтарі» пройшов і Паулу Фонсека?
Багато в чому надійність оборони римлян тримається на головному відкритті сезону – голкіперові Аліссоні Беккеру. Бразилець цілий рік просидів за спиною у Войцеха Щесни, але з перших же матчів в основі застовпив за собою пост №1. За більшістю статистичних показників Аліссон кращий голкіпер Європи прямо зараз. Він відмінно діє на лінії, не помиляється на виходах, а його впевнена гра ногами викликає в підсвідомості обережні порівняння з Нойером. Досить часто оборона «Вовків» розташовується високо і отримує закидання за спину. У таких випадках бразилець точно знає, коли необхідно стартувати і як випередити нападника. Також в заявці на ЛЧ числяться Лукаш Скорупський і Богдан Лобонц, проте шансів з’явитися на полі при здоровому Аліссоні у них немає.
Основна лінія оборони «Роми» фактично не має альтернативи. Александар Коларов, який став найкращим гравцем команди в першій половині сезону, пропустив матч проти «Удінезе» і зі свіжими силами готовий вийти на поле ОСК «Металіст». Досвідчений серб так само непогано виглядає в атаці, а його гарматний удар залишається грізною зброєю. Іноді він забуває про свої прямі обов’язки і залишає зону для правого хавбека суперника. В Удіне замість нього грав Жуан Жезус, який може вийти і в центрі оборони, але поступається кожному з основних захисників. У разі травми чи якого-небудь форс-мажору саме Жезус може закрити позицію Коларова або когось із пари Федеріко Фасіо-Костас Манолас.
Фасіо істотно додав в «Ромі» і перетворився з величезного, але трохи нетямущого «стовпа», в справжню стіну. Аргентинець виглядає кострубато і буде поступатися в швидкості в’юнким бразильцям, проте вміння обирати позицію і чудова гра при стандартах біля своїх і біля чужих воріт роблять з нього добротного центрбека. Манолас поступається партнеру в потужності і впевненості, але він набагато більш рухливий. Не варто забувати, що Костас може в будь-який момент привезти якщо не гол то небезпечний штрафний.
Праворуч в обороні на безальтернативній основі діє Алессандро Флоренці. Корінний римлянин з непростою долею (дві важкі травми на старті кар’єри) був би кориснішим на фланзі атаки або навіть в центрі поля, проте альтернативи йому просто немає. Рік Карсдорп, який перейшов з «Фейєноорда», був покликаний створити конкуренцію на цій позиції, але травма меніска, а потім розрив хрестоподібних зв’язок викреслили сезон з кар’єри молодого голландця. Є ще Бруно Перес, але його кар’єра в Римі, здається, добігає кінця. На початку лютого бразилець був спійманий п’яним за кермом і тепер «Рома» відчайдушно намагається позбутися його.
На три місця в центрі поля є чотири кандидати. Вірніше навіть три кандидата на два місця в опорній зоні адже вершиною трикутника напевно стане Раджа Наїнгголан. Бельгієць теж примудрився вляпатися в гучний скандал посеред сезону. Футболіст вирішив, що його шанувальникам буде цікаво подивитися в Інстаграм за тим, як він п’є, курить кальян і фонтанує нецензурними виразами. Але Раджа залишається найкращим гравцем “Роми”, тому виховні заходи з виключенням зі складу тривали недовго. Це чіпкий самовідданий виконавець, який готовий відкусити ногу супернику, якщо це принесе користь його команді. Крім того, Наінгголан дуже корисний в атаці, а удар у нього не гірше, ніж у Коларова.
«Під» ним, з великою ймовірністю, розташуються Даніеле Де Россі і Кевін Стротман. Капітан «Роми» відіграв обидва матчі проти «Шахтаря» сім років тому і готовий зробити це знову. Крім нього в складі «Вовків» досі знаходиться Лобонц, який обидві зустрічі просидів в запасі. У «Гірників» обидва матчі від дзвінка до дзвінка провели Андрій Пятов і Ярослав Ракицький, а Тарас Степаненко спостерігав з лави запасних.
Де Россі не молодіє, що не заважає йому залишатися одним з кращих гравців команди. Після завершення кар’єри Франческо Тотті Даніеле залишився єдиним діючим символом і легендою клубу, тому він готовий рвати і метати за емблему на його футболці. Капітан діє все повільніше і нерозторопніше, але його досвід і тваринна пристрасть непогано маскують слабкі сторони.
Що стосується Стротмана, то він все ще не може вийти на свій звичний рівень, який демонстрував до серйозних травм. Голландець здатний вести гру команди, проте останнім часом ніби розгубив весь атакуючий потенціал. Його ключові паси на атакуючій третині поля все частіше не знаходять адресата, а удари наполегливо летять мимо воріт.
Замінити будь-кого з цієї трійки може Лоренцо Пеллегріні. Молодий хавбек прекрасно проявив себе в «Сассуоло» і слідом за тренером перебрався до Риму. Він регулярно отримує ігровий час і вміло підключається до атак. Цілком можливо, що саме навколо нього буде будуватися команда в майбутньому. Максим Гоналон також мав би шанси вийти на поле в опорній зоні, але француз зараз травмований і проти «Шахтаря» не зіграє.
Ще кілька тижнів тому не було б жодних запитань і по атакуючому тріо Перотті-Джеко-Ель Шаараві. Приємною несподіванкою для римських вболівальників став розквіт турка Ченгіза Ундера, який забив 4 голи в останніх трьох матчах. Молодий турок не залишає шансів захисникам за рахунок швидкості і фінтів на своєму правому фланзі, а його потужні удари – прикраса трьох турів Серії А поспіль. Відзначимо, що він вже грав проти «Шахтаря» за «Башакшехір» два роки тому. Було це в кваліфікації Ліги Європи і закінчилося вильотом турецького клубу. Дуель Ундер-Ісмаїлі може стати ключовою в протистоянні італійського і українського клубів.
Прогрес новачка змусив Дієго Перотті та Стефана Ель Шаараві боротися за позицію лівого хавбека (до пробудження Ундера вони грали на різних флангах). В Удіне з перших хвилин вийшов «Фараон», тому в Харкові варто чекати відпочив Перотті.
У центрі нападу гідної конкуренції у Едіна Джеко немає. Патрік Шик, підписаний з «Сампдорії», забив всього один м’яч в Кубку і проводить майже весь час в лазареті. Вболівальники вже охрестили чеха «найдорожчим кришталем в історії Риму». Ще один потенційний конкурент Джеко – Грегорі Дефрель, також прийшов слідом за тренером із «Сассуоло». На фланзі француз не заграв, а витіснити кращого бомбардира команди з насидженого місця в центрі нападу було просто неможливо.
Що стосується самого боснійця, то він не потребує представлення. Високий і потужний форвард, який в кращій формі може забивати під 30 м’ячів за сезон, але також дуже любить тринькати гольові моменти. У січні він ледь не перебрався в «Челсі». Трансфер зірвався через бажання 31-річного Джеко отримати тривалий контракт.
«Рома» вибирається з функціональної ями, але прямо зараз не виглядає сильніше того ж «Наполі». Пройти «Вовків» цілком реально, тому все залежить від нинішнього стану «Гірників» і умінь Паулу Фонсеки.
