Після обміну авіаударами між атомними Індією і Пакистаном заговорили про непридатність ядерної зброї як фактор стримування. Однак обміни ударами час від часу були між цими країнами починаючи від формального перемир’я 1971-го року. Тільки на цей раз – додалася авіація. Як передає Голос українською про це у своєму блозі пише політолог Сергій Таран.
Він зазначає, чого вже точно не було і не буде – це масштабних наземних операцій з захопленням спірних територій. Саме від цього і стримує ядерну зброю – всіх тих, хто вважає, що кордони проведено «неправильно». Тому як раз кейс Індія-Пакистан доводить, що ядерні стримування досі непогано працює – треба це передати нинішнім фанам Будапештського меморандуму.
За словами Сергія Тарана, він ні на що не натякає, але обидві країни розробили ядерну зброю незважаючи на тиск стурбованого міжнародного співтовариства і дуже довго не визнавали наявність ядерних програм, навіть коли почали тестувати ядерні пристрої на власній території.
