“Та ким я тільки не був… і артилерист, і танкіст, і механік, а зараз просто водій. Треба заїхати на Вугледар – їдемо. Якось їхали помню, ще й злива така сильна була. Їдемо і вперлися в “беху”, прям оту-то на в’їзді – ні туди, ні сюди. Питаю в хлопців: “Щось сталось?”, а вони дивляться і сміються… І ми сміємось, бо шо з нею станеться з тою “бехою”…”
(с) “САНЯ”
