Тоді, звісно, грузинські військові допомогли росіянам, коли першими увійшли до сепаратистського анклаву – Південної Осетії, чим спровокували сердиту російську відсіч.
Однак порівняння можуть виявитися хибними.
Грузія була маленькою країною, яка глибоко дошкуляла Москві і яка не мала чим відповісти на переважну військову міць Росії.
Багато експертів вважають, що подібне повномасштабне російське вторгнення в Україні малоймовірне.
Беручи до уваги розміри України і поділи всередині країни, це могло би обтяжити Росію втручанням, яке швидко могло би перетворитися на запеклу громадянську війну. Зараз тиск з боку Росії слугує досягненню інших завдань. Україна наближається до банкрутства. Їй потрібне зовнішнє фінансування. Москва знає, що західним фінансовим інституціям доведеться відігравати певну роль.
Однак Крим – це зовсім інша справа. Для початку, російським військам зовсім не потрібно туди вторгатися – вони вже там, орендують об’єкти в української влади.
Російський тиск у Криму слугує ще й ширшим цілям Москви – нагадати новим українським керівниками, що за будь-яких майбутніх економічних і дипломатичних сценаріїв з інтересами Москви треба буде рахуватися.
