Росія готує масштабне нарощування військової сили на північному заході, що може стати викликом для колективної безпеки НАТО.
Супутникові знімки свідчать про відновлення та будівництво військової інфраструктури поблизу кордону з Фінляндією. На базах у Кам’янці, Петрозаводську та «Североморськ-2» фіксуються склади, вертолітні зони, військові намети та укріплення. «Росія якнайшвидше посилює свою військову присутність у північно-західному напрямку», — попереджає звіт фінського уряду. Така концентрація сил зумовлює занепокоєння країн Балтії, Швеції та Норвегії – повідомляє Dailymail.
За оцінками НАТО, Москва відпрацьовує можливий блискавичний наступ на північний фланг Альянсу, зокрема через десантування в Лапландії та удари з Кольського півострова. «План все ще існує, і росіяни не відмовилися від свого бажання реалізувати його», — повідомляє джерело Iltalehti. Цей сценарій передбачає створення буферних зон, атаку на ключові об’єкти та випробування рішучості НАТО за статтею 5. Такий виклик змушує союзників готуватись до оборони при обмеженому сценарії втручання.
Експерти, зокрема Ед Арнольд із RUSI, вважають, що повномасштабна операція є малоймовірною через перевантаження російських ресурсів, але локальні провокації — цілком можливі. «Це може посіяти розкол і розбрат у НАТО», — попереджає він, маючи на увазі невеликі, але символічно небезпечні вторгнення. Це загрожує не лише територіям, а й самому принципу колективної оборони, оскільки вимагатиме негайної та зваженої відповіді.
Нині Росія будує командний центр у Петрозаводську та розширює присутність до потенційних 600 000 солдатів. Генерал Крістофер Каволі наголошує: «Російська армія… сьогодні більша, ніж на початку війни». Нарощування фінансування оборони до 6% ВВП демонструє стратегічну орієнтацію Москви на довгостроковий конфлікт. Це підтверджується висновком BND: «До 2030 року Росія може бути повністю готова до великомасштабної війни».
Усі ці дії тісно пов’язані із вступом Фінляндії до НАТО. Дмитро Медведєв прямо заявив: «Тепер вони є частиною блоку, ворожо налаштованого до нас», натякаючи на можливе застосування ядерної зброї. Гібридна війна — кібератаки, транскордонні провокації, психологічний тиск — стає важелем для перевірки єдності Альянсу. У цих умовах європейська стабільність більше не є сталим поняттям, а радше – викликом, що вимагає щоденного підтвердження сили та солідарності.
