Російська окупаційна армія фактично перетворила тимчасово захоплену Запорізьку атомну електростанцію в Енергодарі на військову базу, розмістивши на її території техніку, озброєння та підрозділи охорони.
У машинних залах 1, 2, 5 та 6 енергоблоків, де всі шість ядерних реакторів перебувають у стані «холодного зупину», окупанти розташували військову техніку. У підвальних приміщеннях і бомбосховищах станції вони облаштували склади озброєнь, а на дахах реакторних відділень встановили кулеметні гнізда та ракетні комплекси. Боєприпаси й техніку також зберігають під технічними переходами та естакадами, що з’єднують енергоблоки з іншими будівлями.
Крім того, загарбники розгортають на ЗАЕС пункти управління дронами-камікадзе типу «ґєрбєра-сікер» та «ґєрань-сікер». До цих робіт залучають працівників зі спеціальної економічної зони «алабуґа», зокрема й неповнолітніх студентів. Окремі технічні приміщення поблизу берегової лінії колишнього Каховського водосховища заміновано. Охорону захопленої станції забезпечує контингент росгвардії чисельністю 1,5 тисячі осіб.
Експерти МАГАТЕ не мають повного доступу до енергоблоків і спеціальних технічних приміщень. Перевірки проводяться лише за заздалегідь погодженими планом і маршрутом, що суттєво ускладнює або робить неможливою об’єктивну оцінку ситуації на станції.
Серйозним ризиком для безпеки ЗАЕС залишається проблема зовнішнього електроживлення. Якщо до початку окупації станція мала 10 ліній електропостачання, то зараз функціонує лише одна лінія електропередачі. 3 липня 2026 року на ЗАЕС стався черговий блекаут — вже 21-й від початку повномасштабного вторгнення.
Російські окупанти також не забезпечують необхідний рівень води в ставку-охолоджувачі: станом на липень 2026 року він становить 12,86 метра за мінімально необхідних 15 метрів. Із 57 спеціальних глибинних свердловин, що є важливою частиною системи охолодження, потужними насосами обладнано лише 11. Дефіцит води для потреб внутрішнього майданчика ЗАЕС наразі компенсують підживленням зі скидного каналу Запорізької ТЕС, що створює додаткові ризики для нормальної роботи систем охолодження реакторів та сховища відпрацьованого ядерного палива.
На станції триває гострий дефіцит персоналу. До повномасштабного вторгнення на ЗАЕС працювало близько 11 тисяч осіб, нині — приблизно 7,5 тисячі, включно з 500 працівниками аутсорсингової компанії, яка не має ліцензії на виконання робіт на атомній станції. Усі працівники під тиском погроз звільненням змушені підписувати контракти з «росатомом», тоді як завезений з території держави-агресора персонал через відмінності між ЗАЕС та російськими об’єктами атомної енергетики не має належної кваліфікації для безпечного обслуговування захопленої української електростанції.
Джерело: Головне управління розвідки МО України
