Нібито Вірменія передала Україні майже всі свої засоби ППО, включно із ЗРК С-300, “Бук”, “Тор” та “Оса” разом із ракетами, оцінюємо – чи можливо, або це лише фантазі
Джерело: Defence Express
У РФ знову почали активно говорити про те, що Вірменія передала Україні велику кількість засобів протиповітряної оборони, яка включає зенітні ракетні комплекси С-300, “Бук”, “Тор” та “Оса”, а також запаси ракет до них.
Автором цієї інформації є російський “воєнкор” Fighterbomber (Ілля Туманов), відомий своїм “вечного полета, братья”. Але її доволі стрімко підхопили вже російські ЗМІ. При цьому це вже не перше активізація цієї теми у російському інфопросторі.
Зокрема декілька днів тому цьому передувала інформація від інших російських пропагандистів про те, що Єреван через ЄС постачає до України танкові снаряди та ракети до ЗРК на 210 млн євро. А ще у листопаді 2023 року у РФ говорили про те, що Єреван нібито готується передати пускові установки та ракети до ОТРК “Точка-У” та радянські ЗРК, зокрема “Оса”. Але з цього часу жодних підтверджень передачі до України озброєння з Вірменії не надходило.
“Оса” ЗС Вірменії
З боку Defense Express зазначимо, що за наявною неофіційною інформацією у збройних силах Вірменії у розпорядженні знаходитися до трьох дивізіонів С-300ПТ-1, декілька ЗРК “Бук”, до чотирьох ЗРК “Тор”. А також дуже значна кількість ЗРК “Оса”, орієнтовно 70-90 одиниць станом на початок 2020 року.
Але від цієї кількості необхідно відняти втрати Вірменії під час другої війни за Нагірний Карабах. Зокрема лише серед ЗРК “Оса” втрати становили понад 20 машин, були втрати також і серед С-300 та інших ЗРК. Нагадаємо, що саме під час цієї війни С-300 здійснив свій перший бойовий пуск за 45 років, а знищення одного з комплексів зафільмував Bayraktar TB2.
Водночас те, що Вірменія більше не хоче орієнтуватись на російське ППО показали контракти із Францією. У листопаді 2023 року Єреван законтрактував у Франції три РЛС Ground Master 200, яку також використовує Україна, а окрім них ще ПЗРК Mistral.
У грудні 2023 року замовила в Індії 15 ЗРК середньої дальності Akash на суму 720 млн доларів, який дозволяє перехоплювати цілі на дальності до 30 км. А також обговорювала питання модернізації та озброєння російських Су-30СМ за рахунок індійських рішень.
На початку 2024 року французький міністр оборони Себастьян Лекорню офіційно говорив про готовність продати Вірменії весь спектр систем ППО, включно із середньою та більшою дальністю, тобто Париж прямо зробив натяк на SAMP/T. А у червні 2024 року з’явилась неофіційна інформація про зацікавленість Єревана в ізраїльському Barak-8.
“Бук” ЗС Вірменії
Тобто міграція Вірменії від російського озброєння дійсно йде і стосується вона звісно не лише систем ППО. Наприклад, країна у листопаді 2023 року замовила колісні САУ MArG 155 індійського виробництва та у червні цього року – французькі САУ CAESAR.
І на її фоні звісно можливо обережно припустити, що Вірменія “зловила момент” та за рахунок фактичних “кругових постачань” переозброюється. Але слід зважити на те, що наразі жодних доказів цьому немає, та й відносно “передачі майже всього ППО” виникають величезні сумніви, бо навряд Єреван готовий залишитись без ЗРК взагалі.
Але загалом приклад переорієнтації Вірменії це не лише про те, що російське озброєння є вкрай токсичним. А про те, що Вірменія засвоїла дуже болісний урок, бо РФ, попри обіцянки, “кинула” її у протистоянні з Азербайджаном, а також не запустила механізми оборонного союзу ОДКБ попри численні звернення Єревана. Водночас у РФ взагалі про це не згадують і активно звинувачують Вірменію у зраді.
