Російські військовослужбовці вже не горять бажанням віддавати життя даремно

Путін звик, що ініціатива в конфліктах належить йому, бо це привілей агресора. Думаю, він і цього разу вважав, що місце і час наступного зіткнення з Заходом вибере сам, порушивши що-небудь основоположне в нових Мінських угодах. Як раптом з’ясувалося, що там з роллю “лохів” більш не згодні і ініціативу стали перехоплювати.

Згадайте, скільки місяців йому спускали з рук перекидання в Україні тисяч танків та іншої важкої техніки. Та що там – навіть на обстріли Градами з російської території закривали очі. А тут – “всього лише” одна колона техніки, а шум стоїть на весь світ. І за триваючий вогонь критикують нещадно, хоча формально припинення вогню ще не вступило в дію. І про російських військовослужбовців в Україні заговорили більш впевнено. Іншими словами, очевидно, що рішення прийнято – зброю України дадуть, принаймні, американці.

Я хотів би застерегти від ілюзії, що ця зброя зумовить військовий результат конфлікту. Ні в якому разі. У Путіна дуже навіть є чим відповісти на виклик: бронетехніки, як і гарматного м’яса, у нього вище даху. Це навіть не кажучи про авіацію або про щось гірше. Так що, коли Захід і Порошенко кажуть про безальтернативність дипломатичного вирішення – це не фігура мови,  не боягузтво і не лицемірство. Інша справа, що високоточна зброя і засоби стеження можуть змінити принципові “розклади”.

Путін зараз змушений зважувати, який з варіантів з більшою ймовірністю призведе до падіння його підтримки і можливих збурень. Поки, очевидно, він побоюється такого результату в разі безславного відступу з України (тобто, при виборі мирного рішення). Схоже, що він менше боїться бунту внаслідок падіння рівня життя через санкції, викликаних продовженням війни. Але зараз в це друге рівняння додається ще одне невідоме – труни.

До цих пір вплив цього фактора вдавалося мінімізувати: солідну винагороду у купі зі страхом його втратити відмінно затикали рот російським вдовам та матерям. Та й ціна людського життя в Росії традиційно невисока. Але нова високотехнологічна зброя, піднімаючи рівень ескалації, може збільшити цифру на порядок – а це вже не жарт.

І якщо навіть російському суспільству традиційно наплювати на своїх вояків, то про них самих цього не скажеш. Свіже звернення до Ради з прав людини РФ сорока мурманських десантників надзвичайно важливе не тільки тому, що підтверджує участь у війні російської армії і позбавляє Захід  можливості довше використовувати евфемізми, але й може виявитися проривом у “змові мовчання” військових, які точно не горять бажанням віддавати життя даремно. Сподіваюся, історія ця знайде не тільки підтвердження, а й продовження.

Karl Volokh

Comments

0 comments

Про Андрій Петренко

Залишити відповідь

Ваша електронна адреса не буде опублікована.

3 × three =

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Ми виявили Ad Blocker!

Для коректної роботи порталу просимо вимкнути Ad Blocker.
На сторінках відсутня агресивна реклама.

How to disable? Refresh